Друкувати
Середа, Листопад 14, 2018 - 15:45

Єгупець. № 19

Серпень 2016

Рубрика «Драматургія та проза», що відкриває число традиційно двомовного альманаху «Єгупець», що його випускає Центр досліджень історії та культури східноевропейського єврейства, розпочинається п’єсою німецької письменниці Савійон Лібрехт «Банальність кохання» (у російськомовному перекладі Віктора Радуцького) про сповнене парадоксальних поворотів долі кохання філософа Мартина Гайдеґера та його студентки Ганни Арендт. Їхні палкі стосунки уриваються після приходу до влади Гітлера, коли єврейка Арендт мусить тікати з Німеччини, натомість німець Гайдеґер стає членом нацистської партії.

Художню прозу Сергія Черепанова («Три оповідання») та Михайла Юдовського («Печеня баби Фіри») поєднує особлива атмосфера побуту київських єврейських родин, – поринаючи в неї, завдяки легкому дотепному письму почуваєшся очевидцем описуваних подій.

У рубриці «Поезія» – вірші постійної авторки альманаху Інни Лєсової та цикл віршів Пауля Целяна «…Долучи мене до мигдалю» у перекладі Петра Рихла.

У рубриці «Наші публікації» подано український переклад першої та мало відомої навіть фахівцям німецькомовної новели Юрія Федьковича «Der Renegat». Докладний аналіз історії написання твору та зв’язку сюжетної лінії зі сторінками біографії самого автора подає Лідія Коновалець.

Добірка поезій Даниїла Ратгауза, народженого в Харкові в обрусілій німецькій сім’ї – це посмертна публікація, яку встиг підготувати історіограф, києвознавець та архівіст Михайло Рибаков (присвячений його пам’яті есей його колеґи Михайла Кальницького також уміщено в цьому числі). Як каже у супровідному слові публікатор, вірші могли би стати внеском до гаданої антології «Киев в русской поэзии», і краще сприймати їх у романсовій формі, якій не надто шкодить насиченість банальностями і штампами.

Вміщуваний тут-таки уривок із книжки польського комерсанта, зацілілого свідка Голокосту Мартіна Грея «В ім’я всіх людей» українською мовою переклала Євгенія Кононенко.

Російськомовна стаття києвознавця Михайла Кальницького «Експертиза професора Глаголєва» оповідає про роль київського священика Олександра Глаголєва у гучній «справі Бейліса». Тривалий час замовчувана історія тепер ізнов набула розголосу, з неминучим за таких обставин поширенням старих мітів і нових неточностей і спотворень, запобігти яким і прагне автор.

Есеї Йоханана Петровського-Штерна «Антиколоніяльна альтернатива», Володимира Каденка «Смерть Цигельбойма: на хвилину стати сумлінням людства» та інтерв’ю письменника Анатолія Пріставкіна у рубриці «Критика та публіцистика» кожне по-своєму оповідають про становище єврейських громад у різні часи і в різних державах – від Габсбурзької та Російської імперій до Польщі та країн Радянського Союзу.

Епістолярію у цьому числі представлено листами «неформального культур-аташе» України у Москві літературознавця Олександра Дейча – він пише в Київ до Максима Рильського про потребу перекладів російською мовою класичної та сучасної української літератури та реанімування творчого доробку шельмованих совєтами українських письменників.

Уперше після того, як колишній киянин, письменник і літературознавець-германіст, в’язень ҐУЛАҐу, а згодом вимушений еміґрант Лев Копелєв оприлюднив у 1976 році на Заході книжку спогадів «І витворив собі кумира», «Єгупець» надрукував уривок із неї під назвою «Біда і провина», де йдеться про участь автора у хлібозаготівлях 1933 року, якою він потім карався ціле життя, вважаючи десять років у сталінських таборах спокутою цього гріха. Книжка є частиною до мемуарної трилогії письменника, яку після цієї журнальної публікації стараннями правозахисника Євгена Захарова повністю, у книжковому форматі, надруковано в Харкові.

Ще одна мемуарна публікація – «Хвала прощенню гріхів» Артема Пальяна. Це історія життя двох родів: Пальянів і Глаголєвих, розповідь про їхні сімейні історії, про те, як вплинули на їхні долі війна та Голокост.

У рубриці «Мистецтво» – нарис Марії Гейко «Доля в одну виставку. Любаша» про життя, творчість і трагічну смерть художниці Любові Теслі, яка, змагаючись із тяжкою хворобою, малювала фантастичної краси квіти й натюрморти; «“Обірвані струни” Арона Футермана» – розповідь Віктора Малахова про цікавий і складний творчий шлях свого батька-скульптора; стаття мистецтвознавця Юлія Ліфшиця «На межі забуття» – захоплива хроніка поїздки групи мистецтвознавців і реставраторів у Чернівецьку область до старої закинутої синагоги, де під час ремонту виявили залишки унікальних фресок (на кольоровій вклейці подано репродукції); нарис Леоніда Флейдермана «Його пісня йшла світом» – про талановитого співака початку XX століття, лірико-драматичного тенора Йозефа Шмідта, творчість якого нині, попри доступність записів і численні публікації, широкому загалові знайома мало.

Друкувати