Друкувати
Понеділок, Травень 20, 2019 - 05:39

Гетьман Іван Мазепа. Відомий і невідомий…

Листопад 2016

Дослідження Теофіла Рендюка задекларовано як історико-документальний нарис і видано як грубезний, поліграфічно гарно оформлений том, що містить авторську студію, опубліковану кількома мовами: українською, англійською, польською, французькою та румунською. Автор, сказано в анотації, мав на меті висвітлити широкий спектр узаємин гетьмана Івана Мазепи з господарями Молдавії та Валахії та простежити, як надалі зберігалася пам’ять про гетьмана у придунайських землях.

Перші два розділи містять інформацію про стосунки гетьмана з господарями Дунайських князівств і про останні його дні на території Молдавії, у Бендерах, після полтавської катастрофи 1709 року. Загалом дослідник наводить тут відомі факти, розлого цитуючи праці знаних дослідників мазепіяни – Миколи Костомарова, Ореста Субтельного, Ілька Бощака, Дмитра Дорошенка, Василя Луціва. Новизну у цю антологію вносять авторові звертання до молдавських літописів, коли доходить до обставин смерти й поховання гетьмана та подробиць перебування еміґрантів-мазепинців у Молдавії. На жаль, ці звертання, як і вся розвідка, позбавлені такого важливого наукового елементу, як система покликань. Істотною вадою є також те, що автор, згадуючи хоч молдавських літописців, хоч вітчизняних чи румунських істориків, не розкриває ініціялів: Н. Костін, Ф. Пінтеску, К. Резакевич тощо.

Найцікавішими у дослідженні є прикінцеві розділи, де йдеться про долю решток гетьмана та історичну пам’ять про нього. В українській історіографії ці сюжети не надто розвинуто, і читачеві цікаво буде дізнатися, що гетьмана з дозволу турецького султана мали поховати в Єрусалимі у церкві Гробу Господнього, але з низки причин він знайшов останній притулок у Молдавії в місті Галаці. У XVIII–XIX століттях, зазначає дослідник, рештки гетьмана перепоховували шість разів; у чомусь вони повторювали долю решток інших видатних діячів української історії: Богдана Хмельницького та Ярослава Мудрого. Досить цікавими є оповідь про церкву Святого Георгія у Галаці, де поховали Мазепу, і міркування про сучасне місце перебування решток гетьмана, переказування леґенд, витворених навколо його домовини упродовж XVIII–XX століть, а також інформація про зацікавленість міжвоєнної української еміґрації станом місця поховання Мазепи.

Друкувати