Друкувати
П'ятниця, Вересень 21, 2018 - 11:04

Геноциди Сталіна

Листопад 2016

Попри невеликий обсяг книжки Нормана Наймарка, вона містить глибоко арґументований аналіз сталінського геноциду (геноцидів). Радянська перемога у Другій світовій війні забезпечила Сталінові чільну роль у розбудові світового порядку після 1945 року, тож розмах та інтенсивність масових убивств у СРСР пройшли повз увагу світової громадськости. Автор аналізує суперечливу політичну історію Конвенції ООН, ухваленої ситуативно в конкретних історичних умовах. Наймарк доводить, що навіть за наявних теоретичних постулатів наступ Сталіна на українських селян слід уважати геноцидом. Суперечка проти кого – селян чи українців – було скеровано український голодомор, не вловлює того факту, що ці категорії дуже легко змішувалися. Можливо, потрібне нове слово, ширше за геноцид у теперішньому розумінні, на позначення масового вбивства з політичних мотивів.

Автор детально аналізує найуживаніший арґумент сталіністів: мовляв, репресії були вимушеним заходом у загроженій війною країні. Поряд із самою марксистсько-лєнінською ідеологією загроза інтервенції стала однією з граней тієї призми, крізь яку Сталін і його оточення розглядали навколишній світ. Вона виправдовувала та вмотивовувала їхні дії незалежно від соціяльної реальности.

Наймарк критикує пояснення масових систематичних убивств раціональними мотивами, як-от економічна модернізація країни, загроза інтервенції чи наявність серед населення потенційних терористів. Як і чимало істориків і політологів, він уважає, що Сталін відіграв визначальну роль у масових убивствах, і саме вона є ключем до розуміння геноцидного характеру його режиму.

Автор аналізує також низку міжнародно-правових документів про геноцид, зокрема рішення Міжнародного трибуналу у справах колишньої Юґославії, Міжнародного суду ООН, а також деякі рішення, зініційовані у балтійських країнах.

Друкувати