Друкувати
Понеділок, Листопад 19, 2018 - 20:32

Ґендер для медій. Підручник із ґендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціяльностей.

Січень 2014

Ґендерна теорія постала кілька десятків років тому, і їй властива не тільки неоднорідність внутрішньої теоретичної побудови, але й суперечливість підходів до розв’язання проблем і взаємопов’язаність наукових досліджень і громадських дій. Консервативно налаштоване освітнє середовище вбачає в цьому недостатню зрілість академічного поля та майже цілковиту неможливість створити підручник, а надто підручник для початківців. Неоднозначне суспільне сприйняття тематики, щільний зв’язок із громадянськими рухами маркує її як політичну, виштовхуючи з традиційно окреслених академічних рамок.

Абсурдність такого становища можна подолати, якщо визначати мету та сенс освіти не у вузьких галузевих рамках, а в перспективі життя особистости, її самоактуалізації, як це робить, наприклад, белл хукс, обґрунтовуючи освіту як практику свободи. Авторки підручника «Ґендер для медій» знайшли необхідні для реалізації такого підходу відкритість, упевненість та арґументованість.

Головна тема книжки – ґендерна нерівність, головне практичне завдання – обґрунтувати перспективи її усунення. Щоб досягти цієї мети, треба дослідити, чиї інтереси зачіпає цей процес: окремої людини, громадянського суспільства, держави. За таких обставин неможливо оминути питання влади. Така настанова зумовила вибір методології, яка й визначила структуру книжки: ґендерна теорія, ґендерний аналіз, ґендерна політика.

Опис та аналіз концепцій ґендерної політики скеровано на те, щоби з’ясувати як позитивні, так і неґативні наслідки певних практик. Авторки шукають ориґінальних способів подання матеріялу і візуального оформлення посилань, тем дискусій, практичних завдань тощо; відмова від звичної послідовности втримує увагу читачів і читачок. Усе це разом з ілюстраціями, схемами і таблицями, історичними екскурсами й іронічними образами робить виклад цікавим і привабливим. Такі візуальні прийоми більше притаманні розважальному журналові чи веб-сайту, що має сприяти позитивній реакції на підручник студентства та молодіжної авдиторії. Водночас цей підручник для початківців вільний від зверхности, що часом буває прикметою видань «для чайників». Чітка та проста мова, повага до читацької авдиторії, прагнення поділитися своїм розумінням проблеми в її багатоаспектності, інші зреалізовані тут принципи критичної педагогіки творять специфічний стиль тексту. Звертання до читача й читачки («ви», «вашого») та називання авторками себе («ми») сприяє довірливим стосункам між авторками та авдиторією, якій не накидають готових положень з огляду на її початківство, а дають змогу переконатися самотужки, сформувати особисту думку, не погоджуватися з пропонованими висновками.

«Ґендер для медій» дуже відрізняється від наявних видань і неодмінно спричинить дискусії та критику. Це ознака того, що підручник відповідає вимогам публічної соціяльної науки, яка скерована на рефлексію основ суспільного ладу і здатна не тільки відповідати на запити авдиторії, а й творити їх.

Друкувати