Друкувати
Субота, Вересень 22, 2018 - 00:58

Формування економічної платформи українського націоналістичного руху у 1920–1950-х роках

Грудень 2016

Залучивши до своєї монографії, базованої на дисертаційній роботі, численні джерела (деякі запроваджуючи до наукового обігу вперше), Володимир Панченко торкається складника націоналістичного руху, малодослідженого в українській історіографії – порівняно з популярними військовим і суспільним аспектами. Тезу Романа Шпорлюка про невичерпність дихотомії «капіталізм–комунізм» – адже міркування винятково в її межах може бути справедливим лише щодо усталених соціяльно-політичних спільнот – і націоналізм як альтернативу до обох, автор робить стрижневою.

Економічний націоналізм – це форма ідеології, в якій націєтворчі чинники та складники об’єднуються задля економічного творення на благо нації. Згідно з Фридрихом Лістом, це означає обмеження для приватного виробництва; виділення пріоритетів економічного розвитку; протекціонізм і лише згодом проголошення експансії у вигляді фритрайдерства для економічного опанування слабших країн. У цьому напрямку міркували Микола Сціборський, Юліан Бачинський, Яків Моралевич, а тому економічна платформа ОУН залишилася практично незмінною протягом усього періоду Другої світової війни. Реальним прикладом українського економічного націоналізму можна вважати кооперативний рух.

У праці проаналізовано міжнародний контекст формування економічної доктрини українського націоналізму на прикладах аґраризму в Чехословаччині, що передбачав серединний шлях між капіталізмом і соціялізмом, підтримку масштабніших сільськогосподарських підприємств без відлучення дрібного і середнього власника від землі; протекціонізму 1920-х років в Іспанії, що полягав у зменшенні податкових ставок для підприємств без іноземних інвестицій.

Цікаво, що «новий курс» США теж трактовано як вияв економічного націоналізму, а не державного реґулювання. Автор пояснює це твердження тим, що зміцнення кредитно-фінансових систем, запровадження державних систем відновлення, визначення щорічних обсягів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції та інші заходи було спрямовано «на забезпечення інтересу конкретної американської нації, роблячи другорядними міжнародні угоди, котрі могли діяти на користь інших держав, а значить – інших націй».

Керуючися такою тезою, важко не дійти постулату про світове домінування ідеології економічного націоналізму. Чи не є таке узагальнення надмірним? Для того, щоби дати відповідь та коректно порівняти, необхідно протиставити. Відповідно, можна дискутувати щодо мотивації вибірки та кількости відібраних випадків із метою аналізу міжнародного контексту. Аналогічно – й щодо достатности залучення теорій комунізму та капіталізму у гіпотезуванні про усвідомлення вояками УПА відмінностей оунівських ідей про рівні можливості, солідарну працю, державу як інструмент забезпечення розквіту нації від комуністичних та капіталістичних.

Друкувати