Друкувати
Понеділок, Квітень 22, 2019 - 01:49

Філософія літератури

Листопад 2016

Книжку літературознавця Івана Фізера не було опубліковано за життя автора. Він устиг підготувати її лише на три чверті, проте вона демонструє цілісний задум осмислення закономірностей відносин між філософією та літературою. Через увесь виклад проведено думку про сполученість літератури з «текстом дійсности». Книжка відображає також особливості методологічного підходу, що його Фізер дотримувався у літературознавчих дослідженнях. Він мав два наукових ступеня доктора наук – із психології та з літератури, тож міждисциплінарна методологія в його дослідженнях літератури витворилася у природний спосіб.

Більшу частину книжки присвячено аналізові ідей сучасних філософів, котрі зверталися до осмислення літератури. Але дослідник не оминав увагою і фундаментальних теорій літературного твору, започаткованих у Платона й Аристотеля. Виклад їхніх міркувань про поетичну мову у першому розділі править за своєрідний вступ до філософії літератури.

Фізер виявляє прихильність до феноменологічної філософії літератури, зокрема творів Мартина Гайдеґера (автор міркує про його погляд на поезію), Жана-Поля Сартра (розглядає його ревізію феноменології Едмунда Гусерля та вироблену на основі цього екзистенціялістську концепцію літературної творчости), Романа Інґардена (торкається особливостей літератури, поетики та естетики в межах його феноменологічного структуралізму), Мориса Мерло-Понті (досліджує проблему метафізичности роману), Жоржа Пуле (оцінює застосування феноменологічної парадигми в філологічних студіях).

У контексті феноменологічної філософії літератури Фізер звертається до радикальної її опозиції – постмодернізму. Він критично ставиться до засадничого постулату постмодернізму про звільнення нашої свідомости від поневолювального поняттєвого апарату і передбачає виснаження цієї парадигми. Останній розділ підсумовує аналіз сучасного філософського осмислення мови та літератури, вводячи його в контекст класичної, середньовічної та ранньомодерної філософії мови.

Наприкінці подано бібліографію українських публікацій Івана Фізера та архівні світлини. Володимир Моренець (науковий редактор видання) і Леся Пізнюк розповідають про підготовчу роботу над книжкою, яка потребувала копіткого дешифрування Фізерових рукописів.

Друкувати