Друкувати
Середа, Вересень 19, 2018 - 00:33

Джерела себе

Лютий 2017

Після сучасних постмодерних концепцій суб’єкта, які найчастіше «децентрують» його чи й узагалі відмовляють йому в праві на існування, відомий канадський філософ робить спробу зберегти ідентичність суб’єкта, якого розглядає передусім в етичному вимірі. При цьому з постмодерністами його зближує увага до доби модерну, впродовж якої, як заведено вважати, й виникло сучасне трактування суб’єкта. Водночас Тейлор, на відміну від своїх опонентів, переконаний, що новочасна концепція суб’єкта й далі є чинною, хоча й значно змодифікованою, а тому історична ретроспектива становлення новочасної ідентичности дає ключ для самоосмислення людини ХХ (і, вочевидь, ХХІ) століття. Разом із тим автор намагається з’ясувати й класифікувати джерела, які створили її «моральне обличчя», а відтак і самість (чи принаймні виявилися їхніми важливими складниками). Отож у праці йдеться про становлення модерної ідентичности, яку автор висвітлює через дослідження витоків моралі новочасної (та сучасної) людини.

Формування самости філософ пов’язує передусім із трактуванням блага в конкретний період, тому уявлення певної епохи про джерела блага є для Тейлора прямим свідченням самооцінки тогочасної людини та чинником її самоконституювання. Він досліджує й рівні трансформації цієї ідентичности, завдяки чому окреслюється внутрішня динаміка, але водночас і цілісність самоосмислення новочасної людини. Чинником переходу на кожен наступний етап для філософа є дедалі більша автономізація, самодостатність та інтерналізація моральних джерел, що знаменує перенесення їх усередину самого суб’єкта-діяча. Тейлор також показує, як ці процеси породили уявлення про індивідуальність, в якому було закладено суто модерну тезу про унікальність кожної окремої людини, у тому числі й в аспекті впливу та сприйняття тих самих моральних джерел.

Тейлор аналізує концепції провідних «моралістів» доби модерну, хоча досить докладно висвітлює також і роль Платона й Авґустина у становленні нового погляду на самість і витоки новочасної моральної традиції. Його співрозмовниками стають Декарт, Лок, Монтень, Гатчесон, Русо, Кант, Міл, Шопенгауер і навіть Достоєвський. Завдяки цьому змальована картина новочасної ідентичности виглядає докладною та вельми переконливою.

Друкувати