Друкувати
Середа, Грудень 12, 2018 - 04:24

Die Ukraine, Polen und Europa: Europäische Identität an der neuen EU-Ostgrenze

Січень 2017

Збірник статтей «Україна, Польща та Европа: европейська ідентичність на новому східному кордоні ЕС» за редакцією Ренати Макарської та Базиля Керскі складається з двох тематичних частин: у першій розглянуто питання української ідентичности, перспективи інтеґрації України до евроатлантичних структур і суперечності розвитку української державности останнього десятиліття; у другій – проблеми української культури та її сприйняття в польсько- і німецькомовному просторах.

Історик Райнер Лінднер зазначає у дослідженні «Україна між Росією та ЕС. Зауваги до сучасної дискусії», що кожен зі сценаріїв послідовної інтеґрації України чи то до ЕС, чи до міждержавних союзів на чолі з Росією спричинить внутрішні конфлікти, а тому наголошує потребу для України розвивати взаємини з обома сусідами. У ґрунтовній статті «Польща й Україна: стратегічне партнерство для нової Европи?» Карл-Олаф Ланґ розглядає економічні взаємини обох держав, ситуацію національних меншин, наслідки вступу Польщі до ЕС для її взаємин з Україною. Базиль Керскі у розвідці «Польсько-українські взаємини на початку XXI століття» наголошує на потребі спільної польсько-німецької політичної стратегії щодо України.

У політологічній частині книжки з часопису «Ї» передруковано текст Тараса Возняка «Проєкт “Україна”: Баланс десятиліття». Оля Гнатюк у статті «Між Сходом і Заходом» пропонує аналіз сучасних українських дискусій про ідентичність, Микола Рябчук у нарисі «Непевне прикордоння: українська ідентичність на перехресті Сходу та Заходу» викладає концепцію «двох Україн» і стратегії політичних еліт на її реалізацію. Александр Краточвіл і Валерій Мокієнко описують мовні процеси в Україні 1990-х, а Ярослав Грицак («Волинь в українській пам’яті») і Боґуміла Бердиховська («Тяжке примирення») – українські дискусії про Волинську трагедію.

В розділі, присвяченому українській культурі, Богдан Осадчук розмірковує про роль Єжи Ґедройця в польсько-українських узаєминах; Вольфґанґ Шлот описує сприйняття української літератури на шпальтах паризької «Культури» 1948–1978 років; Анджей Станіслав Ковальчик аналізує образ України в есеїстиці та листах Єжи Стемповського; Алоїз Вольдан пише про реґіональні ідентичності, звертаючися до творів Анджея Стасюка та Юрія Андруховича.

У цьому розділі вміщено й кілька есеїв. Боґуслав Бакула в нарисі «Ключ до Києва» описує свою подорож до української столиці й зустрічі з Михайлиною Коцюбинською та Ліною Костенко. Юрій Андрухович в есеї «Фантазії на тему відкритости» пише про «Потяг 76» і неможливість існування в світі без Центральної Европи. Ришард К. Пшибильський розмірковує про старий і новий Львів як книги, головна тема котрих – співжиття різних націй у місті. Темі симбіозу та взаємодії культур присвячено й нарис Ольги Зівкач «Культурне життя Станіславова у міжвоєнний час».

Завершує збірник стаття Ані-Галі Горбач «Українська література в німецьких перекладах». У книжці вміщено й коротку історичну довідку «Довгий шлях України до незалежности», словничок з історії польсько-українських взаємин і хронологію історії України 1917–2004 років.

Друкувати