Друкувати
Вівторок, Листопад 20, 2018 - 17:36

Данте, поэт желания. Комментарии к «Божественной комедии». Рай

Серпень 2018

Це остання книжка з трилогії італійського педагога Франко Нембрині, присвячена «Божественній комедії» (рецензії на першу та другу частину трилогії див. у ч. 9–10 «Критики» за 2014 рік та у минулорічному ч. 5–6). Як зауважує в передмові Роберто Персико, своїм тлумаченням Нембрині відкидає всі забобони, всі надто вишукані розумування і зосереджує читачеву увагу на самій суті питання, що насправді бажає людина. Цей підхід надзвичайно важливий для читання та розуміння «Раю». При цьому Нембрині наполягає, що Данте розповідає не про потойбічний світ, а про світ посейбічний, наш: читаючи «Божественну комедію», ми краще розуміємо, що відбувається в житті, і, навпаки, життя дає глибше проникнути в поезію Данте. Крім того, мотив «Божественної комедії» Нембрині вбачає у тому, що спасіння людини може бути досягнуто не в якомусь іншому світі, а тут і тепер. А «Рай» він уважає за найреальнішу і найправдивішу частину «Божественної комедії».

Однією з тем, на яких наголошує Нембрині, є нероздільність релігії і життя. Він зауважує, що в сучасній культурі можемо спостерігати своєрідне роздвоєння свідомости, яке не дає людині поєднати релігійні питання і життя. Читаючи Данте, варто спробувати сприйняти світ і своє життя цілісно. Рай постає як постійний рух, що містить закон буття. Його властивостями є гармонія і світло, які дають людині здатність бачити і відчувати реальність як щось прекрасне, як «безкінечне море музики і світла». Тож третю частину «Божественної комедії» Нембрині тлумачить як запрошення долучитися до безкінечного руху Всесвіту, піддатися на максимальне загострення чуттів.

«Рай» Данте, як пише Нембрині, сповнено реалізму. Він проявляється у відчутті буття, яке ясно дається розумові, водночас проявляючи присутність більшого, чим є Інший. Тут долається протиставлення віри і розуму. Віра набуває розважливости, а тому навіть там, де «знання невладне», Данте демонструє можливість пізнання істини. Тож у книжці порушено питання правильного використання розуму. Його, переконує Нембрині, не треба обмежувати, оскільки за природою розум прагне дійти до суті, а віра – це основа, вона процвітає в крайній точці руху розуму.

Особливу увагу Нембрині звертає на чесноти і їхній зв’язок із бажанням. Передусім ідеться про любов, адже в «Раю» Данте зустрічає Беатриче. Але в цій частині «Божественної комедії» постає особливе зображення істинної любові. Ми бачимо любов як погляд на Іншого з безкінечної дистанції, бо між особами, які люблять одна одну, стоїть Бог. Любов переплітається із безкінечною долею Іншого, якого люблять, шанують, схиляються як перед тим, за кого варто віддати життя. Тож Данте своїм твором доводить, яким сумним є життєвий шлях, якщо на ньому не зустріти Беатриче, себто красу, втілену в людській особі, що готова супроводжувати нас протягом життя. Якщо ж краса нам недоступна, достатнім є бажання її прагнути. Це ще раз підкреслює характеристику Данте як «поета бажання», що винесено в назву трилогії. Нембрині наголошує, що задоволення бажання помножує його. Відсутність бажання – це пекло і протилежність до Бога. Адже природа любові і природа Бога демонструє: що повніше задовольняється бажання, то сильнішим стає його запал. Данте виразно показує це, бо, дійшовши до першоджерела краси, не задовольняється досягнутим, а прагне любити що далі, то більше.

Епілог написано у формі розмови Нембрині з астрофізиком Марко Берсанелі. Цей діялог має на меті з’ясувати, чи справді у творі Данте міститься всеохопне бачення дійсности й розуміння загальних принципів її пізнання. Нембрині тут укотре наголошує, що Данте вдавалося бути водночас літератором, поетом, науковцем, богословом, астрономом завдяки сприйняттю розмаїття речей у їхній єдності. Берсанелі додає, що його найбільше захоплює здатність Данте уважно вслухатися в дійсність, що дуже близьке до погляду сучасного науковця. На численних прикладах він демонструє, що розуміння структури Всесвіту, яке подибуємо в «Божественній комедії», близьке до концепцій, що їх розробили сучасні астрофізики.

Друкувати