Друкувати
П'ятниця, Вересень 21, 2018 - 20:52

Бачити, щоб бути побаченим: реаліті-шоу, реаліті-роман та революція онлайн

Квітень 2018

Книжка письменника та літературознавця Олександра Михеда є результатом десятирічної дослідницької мандрівки в лабіринті «реаліті». Телевізійне реаліті-шоу, літературний реаліті-роман та онлайновий стрим – на такі три розділи книжку поділено «жанрово». Але ця класифікація є водночас хронологічною. Автор простежує появу й еволюцію реаліті-шоу на ТБ; його перетікання і рефлексію в літературі та нову реінкарнацію у відеостихії. Михед руйнує вузьке розуміння «реаліті» суто як телешоу не лише «багатожанровістю». «Реаліті» поміщено у суспільну площину, і книжка розповідає історію його колосального впливу на сучасність. Виявляється, чи не більшість телевізійного контенту – реаліті; воно всюдисутнє в сучасній журналістиці, а соціяльні медії – суцільне реаліті.

Це книжка про форми «реаліті», але більше – про саму реальність, яка трансформувалася з втручанням телекамери. Камера оголила приватне життя людини для тисяч інших, які знають, що теж можуть потрапити під відеоприціл. В об’єктиві втілилися ідея паноптикуму Фуко, ока Бога і наглядання Великого Брата. Тож Михедова книжка поглиблює розуміння сучасної доби: постання суспільства спостереження, порушення приватности, комерціялізацію популярности. Для неї потрібен не талант – треба бути яскравим, відвертим і репрезентувати стереотипну групу: «симулювати симулякри».

Авторські міркування переплетено з викладом історії реального телебачення. Рясно ілюструючи текст українськими і закордонними телеформатами, Михед простежує еволюцію реаліті від соціяльного експерименту Алена Фанта, Філіпа Зимбардо й Стенлі Мілґрема до розважальности, яка вкорінилася в сучасних реаліті-шоу. Михед пише стисло й тезово, з доречними прикладами і висновками з «обрубаних» влучних фраз. Конденсований стиль не ховає масиву опрацьованих теорій, які виходять за межі самої теми реаліті. Книжка дає розуміння «синхронних» явищ, що супроводжували розвиток реального ТБ, як-от збільшення відкритости у світі після 9/11. Тож амбітна обіцянка «зрозуміти природу реальности» небезпідставна не лише в медійних чи літературних аспектах, а й у культурних, соціологічних, політичних.

Із «точною» репрезентацією реальности поняття реальности як такої розмилося. «Реальність» шоу конструюється через монтаж, вибірку найдраматичніших моментів, провокації учасників до «щирости». Під наглядом камер гублять ідентичність учасники шоу, втрачаючи критерії справжности. Власне, психологію людини у світі реаліті розкрив реаліті-роман, що виникає як реакція на реаліті-шоу і критично переосмислює його. Цей жанр став наступником антиутопії, от тільки тут знеособлення спричинено медійною владою. У літературі жанр швидко згас – можливо, тому що всепроникність камери перестала дивувати. Натомість техніки телереаліті прижилися у журналістиці – традиціях нового журналізму й «писання про життя», у яких особистість автора оголено, увиразнено емоційність та реальний час оповіді.

Михед влучно діягностує, що відбулося з втручанням камер у наші життя, як змінилася психологія людини, котра стежить і перебуває під наглядом. Але відповідей на чимало «чому» книжка не дасть: скажімо, чому люди прагнуть популярности? Деякі пояснення автор усе-таки віднаходить. Наприклад, інтерес глядача до розкутих, персоналізованих, наголошено емоційних і скандальних реаліті Михед пояснює вуаєризмом – одвічним прагненням заглядати у шпарини приватних спалень.

Частини про реаліті-шоу й роман сповнено авторських осмислень; розділ про стрим, найменший, є радше спробою схопити нове явище. Автор документує думки стримерів і художників, але щодо викривлення дійсности через стрим Михед неоднозначний. Утім, найінноваційнішим інструментом «реаліті» є не стрим. У післямові Михед роздумує про майбутню роль дронів, що посилять усеохопне спостереження і уможливлять потенційні лихі наміри.

Книжка не претендує на наукову всеохопність, проте, багата на суміжні теорії та емпірику, вона є комплексним поглядом на «реаліті». Автор використовує коментарі й уривки з інтерв’ю із продюсерами та учасниками телевізійних реаліті, письменниками, журналістами й стримерами. Цікаво було би доповнити картину хіба що глядацьким поглядом.

Друкувати