Друкувати
Середа, Грудень 12, 2018 - 05:15

1Q84. Книги I–III

Листопад 2016

Назва роману найпопулярнішого сучасного японського автора Харукі Муракамі відсилає до культового твору XX сторіччя – роману «1984» Джорджа Орвела. Сюжетних збігів між ними нібито нема, цитувань – також, проте зрозуміло, що Муракамі недарма вдався до цієї алюзії. У його романі Орвелів твір згадано лише один раз, коли мудрий сенсей ділиться своїм поглядом на облаштування напівфантастичного світу, в якому опинилися герої. На його думку, метафора «Старший Брат», під якою в Орвела фігурував сталінізм, уже стала настільки відомою та розпізнаваною, що якби така постать насправді з’явилася у 1984 році, то всі, вказуючи на нього пальцем, викрикували б: «Обережно! Це – Старший Брат!» – і він не мав би ніякої сили. Натомість на сцену вийшли маленькі люди, фантастичні «карлики», яких майже ніхто не бачив, але саме вони відтепер на свій копил правлять світом.

У Муракамі карлики – це істоти з паралельного світу, які завдяки людському посередництву проникають у цей світ і встановлюють свої порядки. Якщо усунути фантастичні обставини, що супроводжують їхні дії, то картина вражає своєю схожістю з реаліями сьогоднішнього світу, в якому замість одіозних фігур керівні посади займають «маленькі люди» без особливих здібностей і зайвих почуттів.

Головних героїв роману двоє: Аомаме, 30-річна жінка з жорстким чоловічим характером і лесбійськими нахилами, та її одноліток Тенґо, що має вдачу нерішучу й інфантильну. Їхні життєві історії розгортаються паралельно (композицію роману побудовано за принципом стабільного чергування «інь»-оповідань із «янь»-оповіданнями), точкою їх перетинання є 1964 рік, у якому Аомаме, донька релігійних фанатиків із «Братства свідків», міцно потисла руку своєму однокласникові Тенґо, чий батько, збирач абонентської плати для компанії «NHK», використовував сина, щоби вибивати гроші з клієнтів. Надалі доля їх роз’єднала, але всі ці роки Аомаме і Тенґо хочуть знайти один одного – і прогнозовано, але все одно в дивовижний спосіб їхня зустріч відбувається наприкінці роману.

У «1Q84» поєднується непоєднуване: фантастичний сюжет – з екзистенційним описом, повторюваність висловів і спогадів (настільки послідовна, що роман можна читати дослівно з будь-якого місця: автор раз у раз переповідає перебіг раніших подій) – із витонченістю образів і розкішною деталізованістю окремих моментів. Читачеві розповідають про всі потаємні сфери життя героїв, стежачи за ними в ліжку й за обіднім столом, детально описують особливості тієї чи іншої зброї, доповідають про розміри статевого органу у чоловіків і форму грудей у жінок. Особливий Муракамів фетиш – милування формою жіночих вух, жіноча вродливість ніби розпочинається з досконалости саме цієї частини тіла. Герої Муракамі полюбляють слухати «Симфонієту» Лео Яначка та «Добре темперований клавір» Йогана Себастьяна Баха, і структуру цих музичних творів автор описує з прискіпливістю музикознавця.

В романі багато музики й багато тиші – іноді нею насолоджуються, іноді вона кличе до загибелі. Ідею існування паралельного світу, з якого майже неможливо повернутися в реальність, наголошено багато разів. По-перше, це сам 1Q84 рік (літера Q походить від англійського «question» – таку назву року, де все раптово змінилося, а на небі плавають два місяці замість одного, придумала Аомаме); по-друге – леґенда про Котяче місто, де вдень безлюдно, а вночі з’являються коти, які живуть людським життям; по-третє – містечко, в яке Тенґо їздить у старечий будинок до свого батька, і з якого йому радять скоріше тікати, аби не лишитися в ньому назавжди. Є ще й четверте – цитування великих фраґментів книжки Антона Чехова «Острів Сахалін», присвяченої побуту каторжників і засланців.

Мотив загублености у творі прослідковується на багатьох рівнях: діти, що їх покинули батьки; батьки, що їх залишили діти; жінки, що зазнали насильства від своїх чоловіків і сховалися у притулку; молоді дівчата – напівлюди-напівстворіння, своєрідні «клони» реальних істот – які то приходять у людський світ, то знову зникають із нього. Муракамі, діягностуючи проблемність цього світу, все-таки завершує свій твір щасливим розв’язком: коханці єднаються, а з 1Q84 року можна знову потрапити в звичайний світ – утім, немає жодної ґарантії, що це той самий світ, із якого герої зникли на початку твору.

 

Друкувати