Друкувати
Субота, 17 листопада 2018 - 11:11

Джерело: Авторський блоґ на www.krytyka.com

Звернення до майбутнього президента Росії

Віталій Нахманович
2 вересня 2014

(Версия на русском языке ниже)

Пане президенте,

Я не знаю, як Ви прийшли до влади і що сталося з Вашим попередником. Чи втік він з країни, чи вбитий під час заколоту або сидить у в’язниці в очікуванні суду. Я не знаю, контролюєте Ви територію до Волги, Уралу або Тихого океану та чи йде у Росії громадянська війна. Мені б дуже хотілося, щоб розпад останньої імперії Європи відбувся мирно, як свого часу розпад Радянського Союзу. Але вчинки Вашого попередника залишають для цього замало шансів, і це означає, що на всіх нас чекає ще забагато крові.

Війна, яку він розв’язав, стане трагічною для моєї країни та фатальною для вашої. Але після неї ви матимете змогу побудувати абсолютно іншу Росію. Для цього Вам треба уникнути помилок Вашого попередника. Як колишній комуніст він не вірив у Бога і вірив в «економічні інтереси». Як колишній чекіст він не вірив у людей і вірив у «світові змови». У цьому та багато у чому іншому він помилявся. Як історик я хочу Вас про це попередити.

1. Історію створюють народи, а не спецслужби, і рухають людьми ідеї, а не економіка.

2. Жодної «єдиної давньоруської народності» ніколи не існувало. Втім, як і давньоукраїнської або давньобілоруської. За 250 років співіснування у відносно єдиній Київській державі, від Віщого Олега до Мстислава Великого, літописні племена так і залишилися полянами та словенами, кривичами та в’ятичами, уличами та радимичами.

3. Формування сучасних російської, української та білоруської націй розпочалося, як і в усій Європі, у XVII сторіччі. Їх етнічну основу склали абсолютно різні східнослов’янські племена, значною мірою розбавлені представниками інших етносів. У росіян це були фіно-угри й татари, в українців – татари, поляки та євреї, у білорусів – поляки, євреї та литовці.

4. Майбутня Росія виникла наприкінці XV сторіччя як останній улус Золотої Орди. І як наступниця Сараю Москва розпочала рух на Схід – до возз’єднання спадщини Чингізхана та встановлення того ладу, який він прагнув створити у всьому Всесвіті. За цього ладу людина завжди підпорядкована інтересам держави, а держава – інтересам війни.

5. Одразу у Московії виникає ідея «Третього Риму», що обумовило також протилежний напрям експансії – на південний схід, споконвічну боротьбу за Чорноморські протоки, що лише ззовні видається раціональною. Походи Василя Голіцина та Григорія Потьомкіна, Прутська катастрофа Петра I і трагедія Шипки, кінець союзу з Гітлером і початок Холодної війни – усе це наслідки багатовікового прагнення дістатися святинь Царгороду та Єрусалиму.

6. У XIX сторіччі Росія знаходить новий сенс свого існування у панслов’янській ідеї. На кшталт ідеї арійської, що надихала Третій райх, вона ґрунтувалася на ототожненні реальної історичної мовної спорідненості з міфічною сьогоденною расовою єдністю. За іронією долі, відмова в ідеології від православної єдності на користь расової стала одним із стимулів росту української національної самосвідомості.

7. У XX сторіччі зруйнована імперія була наново возз’єднана завдяки привабливій комуністичній мрії та брутальному більшовицькому терору. Ця мрія відкрила Москві шлях до всесвітнього панування, а терор надав для цього вдосталь гарматного м’яса. І лише зіткнення з іншою божевільною мрією – нацистською – зупинило радянську експансію у середині Європи.

8. На початку XXI сторіччя Ваш попередник у намаганні повернути історію назад і відновити Російську імперію у колишніх межах взяв на озброєння усі ідеї, що будь-коли надихали її правителів. Але фантастичний гібрид «православно-комуністично-ї панслов’янської орди», присмачений геополітичним євразійством, не в змозі довго існувати у зіткненні з реальним світом. Ідеологічний секонд-хенд не здатен рухати історію, хоча, на жаль, і може залити її кров’ю….

1920 року Газі Мустафа Кемаль, згодом названий Ататюрком – «Батьком турків», переконав турецький парламент ухвалити Національний обіт, що перетворив Туреччину із прогнилої Османської імперії та ісламського халіфату на успішну національну державу.

Росія знов стоїть перед вибором подальшого шляху. Так, існує проблема національного менталітету та історичної традиції. Але, зрештою, сучасний Західний світ – це лише реінкарнація античності. І створили його ті самі варвари, які колись зруйнували античний Рим.

П’ятсот років тому у вашій країні перемогли нащадки Орди, що ведуть свій родовід від тиранії Андрія Боголюбського. Але ж у Росії існувала й інша традиція, пов’язана з давніми республіками Новгорода та Пскова. Повернення до неї – це ваш шанс. Не змарнуйте його.  

Віталій Нахманович, історик, м. Київ

_____________________________________________________________________________________________________________

 

Обращение к будущему президенту России  

Господин президент,  

Я не знаю, как Вы пришли к власти и что стало с Вашим предшественником. Сбежал ли он из страны, убит во время переворота или сидит в тюрьме, дожидаясь суда. Я не знаю, контролируете ли Вы территорию до Волги, Урала или Тихого океана и идет ли в России гражданская война. Я бы очень хотел, чтобы распад последней империи Европы прошел мирно, как когда-то распад Советского Союза. Но действия Вашего предшественника оставляют для этого мало шансов, и это значит, что нас всех ждет еще много крови.

Война, которую он развязал, будет трагичной для моей страны и фатальной для вашей. Но после нее вы сможете построить совершенно другую Россию. Для этого Вы должны уберечься от ошибок Вашего предшественника. Как бывший коммунист он не верил в Бога и верил в «экономические интересы». Как бывший чекист он не верил в людей и верил в «мировые заговоры». Он ошибался в этом и во многом другом. Как историк я хочу Вас об этом предупредить.

1. Историю создают народы, а не спецслужбы, и двигают людьми идеи, а не экономика.

2. Никакой «единой древнерусской народности» никогда не существовало. Как, впрочем, и древнеукраинской или древнебелорусской. За 250 лет совместной жизни в относительно едином Киевском государстве, от Вещего Олега до Мстислава Великого, летописные племена так и остались полянами и словенами, кривичами и вятичами, уличами и радимичами.

3. Формирование современных русской, украинской и белорусской наций началось, как и во всей Европе, в XVII веке. Их этническую основу составили абсолютно разные восточнославянские племена, в значительной степени разбавленные представителями других народов. У русских это были финно-угры и татары, у украинцев – татары, поляки и евреи, у белорусов – поляки, евреи и литовцы.

4. Будущая Россия возникла в конце XV века как последний улус Золотой Орды. И как преемница Сарая Москва начала движение на Восток – к воссоединению наследия Чингисхана и установлению того порядка, который он стремился создать во всей Вселенной. В этом порядке человек всегда подчинен интересам государства, а государство – интересам войны.

5. И сразу же в Московии возникает идея «Третьего Рима», которая обусловит противоположный вектор экспансии – на юго-восток, извечную борьбу за Черноморские проливы, только внешне казавшуюся рациональной. Походы Василия Голицына и Григория Потемкина, Прутская катастрофа Петра I и трагедия Шипки, конец союза с Гитлером и начало Холодной войны – все это следствия многовекового стремления к святыням Царьграда и Иерусалима.

6. В XIX веке Россия находит новый смысл своего существования в панславянской идее. Подобно идее арийской, вдохновлявшей Третий рейх, она строилась на отождествлении реального исторического языкового родства с мифическим сегодняшним расовым единством. По иронии судьбы, отказ в идеологии от единства православного в пользу расового стал одним из стимулов роста украинского национального самосознания.

7. В ХХ веке рухнувшая империя была вновь воссоединена благодаря красивой коммунистической мечте и жестокому большевицкому террору. Эта мечта открыла Москве путь к всемирному господству, а террор дал для него достаточно покорного пушечного мяса. И только столкновение с другой безумной мечтой – нацистской – остановило советскую экспансию в середине Европы.

8. В начале ХХI века Ваш предшественник, стремясь повернуть историю вспять и восстановить Российскую империю в прежних пределах, взял на вооружение все идеи, которые когда-либо вдохновляли ее правителей. Но фантастический гибрид «православно-коммунистической панславянской орды», приправленный геополитическим евразийством, не в состоянии долго существовать в столкновении с реальным миром. Идеологический секонд-хенд не способен двигать историю, хотя, к сожалению, и может залить ее кровью.

В 1920 году Гази Мустафа Кемаль, позднее названный Ататюрком – «Отцом турков», убедил турецкий парламент принять Национальный обет, который превратил Турцию из прогнившей Османской империи и исламского халифата в процветающее национальное государство.

Россия снова стоит перед выбором дальнейшего пути. Да, существует проблема национального менталитета и исторической традиции. Но, в конце концов, современный Западный мир – это всего лишь реинкарнация античности. И создали его те самые варвары, которые когда-то разрушили античный Рим.

Пятьсот лет назад в вашей стране победили наследники Орды, ведущие свою родословную от тирании Андрея Боголюбского. Но в России существовала и иная традиция, связанная с древними республиками Новгорода и Пскова. Возвращение к ней – это ваш шанс. Не упустите его.  

Виталий Нахманович, историк, г. Киев

 

Друкувати