Друкувати
Субота, 22 вересня 2018 - 12:30

Джерело: Авторський блоґ на www.krytyka.com

В Україні де факто нема Президента

Катерина Левченко
21 лютого 2014

В Україні  сьогодні нема президента!

 

Щось говорить. Десь рухається. Хтось з ним про щось домовляється. Мабуть щось підписує. І може ще вилізе на екран. Це про Януковича.

Але в країні сьогодні нема Президента. Де факто.

Бо відповідно до Конституції Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (стаття 102). Він також забезпечує національну безпеку держави (стаття 106), що лунає вже не як насмішка над людьми, а як жорстоке знущання.

Після більше сімдесяти трупів в Києві та інших областях України Янукович продемонстрував, що  є лише гарантом порушень Конституції України та  прав людини, а ще – організатором та гарантом спланованих вбивств громадян власної держави.

Слова Конституції про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції) й досі видаються йому порожньої фразою. Вартість цього президентського «недбальства» – вбиті та закатовані громадяни. Чи під «людиною» він розумію лише себе та своїх близьких?

Тож головні свої обов’язки президент не виконує.

То значить - в країні нема президента!

І до цих подій більше половини суспільства погано мирилися з тим, що мали президента зека та бандита. Але якось терпіли.

Вбивцю терпіти не будуть.

Вихід? Сьогодні ще можлива відставка (добровільна) як шлях дострокового припинення повноважень Президента де-юре (стаття 108 Конституції).

Раджу скористатися. І не тільки я. З кожним днем варіативність виходів меншає.

Хіба це не можливо було зрозуміти протягом останніх трьох місяців? Можна було б обмежитися лише героїчною відставкою Азірова та Захарченка.  А завтра вже й власна добровільна відставка може не допомогти.

            Залишаються за законом - неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з поста в порядку імпічменту; і – смерть (стаття 108 Конституції).

Так, неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я  (а хто скаже сьогодні що він психічно здорова людина) має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку (стаття 110).

Особисто  я  - за імпічмент. Президент може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Без сумніву, оформити документально все має спеціальна  тимчасова слідча комісія. Роботи у неї багато, бо багато фактів зради та інших злочинів, скоєних Президентом.

І тоді за злодієм не залишиться права називатися Президентом України. Ніколи. Бо звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту (стаття 105 Конституції). Ось тому і потрібний імпічмент, щоб нащадкам не приходило в голову називати вбивцю президентом.

Процедури проведення відставки Президента у  разі неможливості виконання повноважень у зв’язку із станом здоров’я та імпічментом непрості, потребують активної участі Верховної Ради. Але вони потрібні і суспільству, і тим же депутатам Верховної  Ради, які своїми діями та бездіяльністю причетні до кривавих подій, і які думають, що їх подвиг 20 лютого у вигляді приходу на засідання вже став заліком з предмету «демократ». Ні. Їм можуть (може?) простити колеги по залу, але не люди, які зросли до української політичної нації, не родичі, близькі та друзі вбитих та поранених. Тож «шановним» перебіжчикам ще працювати та й працювати.

            І саме реалізація на практиці положень статей Конституції про відставку Президента може наблизити їх до прийняття у них такого заліку. Без хабарів. Гроші тут не допоможуть.

Друкувати