Друкувати
П'ятниця, 21 вересня 2018 - 21:12

Джерело: Авторський блоґ на www.krytyka.com

Свобода чи хаос?

Олександр Северин
17 червня 2014

Торік, підбиваючи підсумки нашого дослідження свободи мирних зібрань в Україні, мені довелося писати про хаос :

 

“Згідно з красивою легендою, записаною у Конституції, Україна є правовою та унітарною державою.

Легенда розбивається на друзки при зіткненні з малосимпатичною, щоб не сказати, первертною, реальністю. На практиці в “унітарній“ та “правовій“ державі існує близько сотні різних правових режимів реалізації права на мирні зібрання.

 

З них – лише один легітимний. Відповідно до ст.39 Конституції, ст.11 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, ст.21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права обмеження на реалізацію цього права можливі лише якщо:

 

а) вони встановлені судом,

 

б) відповідно до закону,

 

в) з певною шляхетною метою, визначеною законом,

 

г) ці обмеження мають бути необхідними у демократичному суспільстві.

 

Єдиною умовою можливости безперешкодно провести мирне зібрання є обов‘язок завчасного повідомлення про це органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади. На сьогодні строк такого повідомлення законом не визначено через відсутність спеціального закону про мирні зібрання взагалі. За рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2001 “визначення конкретних строків завчасногосповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовости, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання“.

 

Нібито все чітко і зрозуміло: держава може встановити строк завчасного сповіщення, може не встановити, але може вона це зробити лише на законодавчому рівні, законом, прийнятим законодавчим органом, себто Верховною Радою.

Тепер – від правової казки до позаправової буденности. Не маючи на те жодного права, місцеві ради та виконавчі комітети дев‘яти десятків (станом на початок поточного року) самочинно назатверджували власних “порядків”, “положень” та “положень про порядки” з питань організації і проведення мирних зібрань. Сім десятків зразків такого позаправового мотлоху і непотребу містить, попри висновок КС, строк завчасного сповіщення про мирні зібрання. І яке там рішення КС, яка там Конституція… Місцева самодіяльність на марші.…

 

Під всім вищенаведеним можу підписатися і зараз, а далі тоді йшла таблиця з дев’яти десятків виявлених нами зразків нормативної “місцевої самодіяльности” рад і виконкомів, чинних на той час. Інформацію про це махрове беззаконня ми з усією можливою для неофіційних осіб офіційністю адресували, зокрема, органам прокуратури для вжиття заходів прокурорського реагування. Більш шести десятків прокурорів відреагували належно і результатом цього (та подальшого наполегливого спонукання нами прокурорів у необхідних випадках) стало скасування  тих “положень”, “порядків” та “положень про порядки” у багатьох містах та селищах у різних краях України: якщо минулого року такого позапровового непотребу було дев’ять десятків, то цього залишился 53. Але подекуди скасовували, а де-інде плодили нове. Ситуацію станом на сьогодні подано у ТАБЛИЦІ.

Тож ситуація поліпшилася мало не наполовину, неподобств залишилося півсотні. Ближчим часом офіційна папірчина (наскільки може бути офіційною папірчина від осіб неофіційних) полетить до відповідних суб’єктів владних повноважень і ми сподіваємося, що процес очищення України від такої “місцевої самодіяльности” успішно продовжиться. Втім, держава могла б вирішити проблему швидко і радикально. Або прямим дорученням Генпрокуратури місцевим прокурорам розібратися і з дурними “порядками“, і зі звичкою“радянців“ та міліції керуватися викопним совковим актом, або ж шляхом прийняття ліберального закону про свободу мирних зібрань (два законопроекти вже давно бовтаються у Верховній Раді).

 

Минулого року, я писав:”можливо, для когось шизофреничність ситуації – не проблема, не хвороба, а той самий улюблений совецького гатунку чиновництвом туман, в якому легко губити громадянську свободу і так саме легко ховати власну некомпетентність, сваволю і глупство”. Влада змінилася.  Чи зміниться підхід до громадянських свобод? Сподіваємося, що це скоро покаже практика, а не “розтин”.

 

Олександр Северин, к.ю.н.,

Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”

****

Діяльність з моніторингу свободи мирних зібрань в Україні здійснюється ІЦ “Майдан Моніторинг” за люб’язної підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”

 

Друкувати