Друкувати
Середа, 14 листопада 2018 - 15:35

Джерело: Авторський блоґ на www.krytyka.com

Філософія і виклики медіарозмаїття

Юлія Ємець-Доброносова
18 листопада 2016

Розвиток сучасної медіакультури нині зазвичай пов’язують із тенденціями розвитку покоління цифрових медіа, глобальних мультимедійних мереж і соціальних мереж із їх різноманітними ефектами. Проте незайве було додати до такої доволі поширеної тези і тезу про те, що специфіка сучасного медіагоризонту полягає не в самому факті численної присутности новітніх медіа, а скоріше в тому, що маємо справу із медіарозмаїттям, в якому стикаємося не лише з «молодими» поколіннями медіа, але й зі «старими», з попередніх століть. Причому ці покоління можуть дуже химерно переплітатися в медіадосвіді окремої особи, зрештою, ставити перед нею питання про необхідність саме полімедіального досвіду для самореалізації. Адже медіа в культурі певної доби творять смисли, і самі є смислами, а ще є важливим чинником творення моделі суб’єкта, тому вони в різні часи завжди були викликом, що поставав, зокрема, і перед філософією. Або можна і так – передусім перед нею.

Власне те, що цей виклик ніколи не був тільки технологічним, і робило, і робить його сьогодні таким, що його сучасний філософ-персона, і сучасна філософія як середовище комунікації не можуть уникнути. Було б недалекоглядно не помічати роль впливу медіарозмаїття на сучасну медіакультуру і співвідношення потужностей медіа попередніх століть і нових медіа як факторів, що спричиняють зміни не лише в статусі локальних філософських річищ, але й у місці філософії в культурі загалом. Тема стосунків філософії і медіа в історії культури та питання про філософію як медіа може мати багато сюжетів, наприклад,  виклики, що кидає філософії загалом і національним філософським річищам сучасне медіарозмаїття або можливість і важливість врахування горизонту медіакультури під час історико-філософських реконструкцій.

Існування філософії минулих (давно або не так давно) часів, становлення певних філософських напрямів або традицій, творення ідей окремих яскравих персон в історії філософії пов’язане із розвитком медіакультури, котра значно відрізнялася від медіакультури сьогодення. Незайве акцентувати і на тому, що і сама філософія впливала на постання нових варіантів медіації та виведення окремих медіа на позиції домінуючих у певній культурі чи добі. Дослідник медіа Фрідріх Кіттлер не без іронії зазначав, що серед гуманітарних наук філософія відрізняється найменшим інтересом до технічних передумов свого власного існування, хоча у різні століття філософи, абсолютно поза залежністю від їх саморозуміння, підкорювалися непостійним медіатехнічним умовам. Звідси і ще одна проста теза: переходи від одних домінуючих в культурі медіа до інших значно змінювали і структуру філософських книг, і зв'язок певних тенденцій у філософії із техніками  комунікації або техніками запам’ятовування тощо. Отже, згаданий Кіттлер висновковує, що бажано було б зробити хоча б начерк медіаісторії філософії, який би вивів нас і на розуміння внутрішньої медіальности самої філософії.

Нині ж співіснування, а інколи і зіткнення, в сучасній медіакультурі різних поколінь медіа впливає і на місце філософії в культурі, і на характер її знання. Проте філософія впродовж всієї історії свого існування мала і здатність завуальовувати свою  власну медіальність, і тепер це є своєрідним внутрішнім викликом, який їй кидає її ж внутрішня медіальність. Співвідношення online-культури із іншими форматами існування філософії в сучасному світі  свідчить в тому числі і про зміни в традиційних виробничих принципах в гуманітаристиці загалом. Існування всесвітньої мережі медіакомунікацій та інтенсифікація її впливів породжують нові форми взаємодії людей і комунікативні практики, в яких відкриваються унікальні можливості самопрезентації філософії, водночас змінюється і співвідношення між приватним і публічним, що так чи інакше зачіпає і філософів-персон. Зберегти автономію від усіх цих процесів філософії навряд чи вдасться, адже це б суперечило її подвійному медіастатусу в історії медіа.

Та й історико-філософська реконструкція нині була б неповною без врахування смислів того медіагоризонту,  що супроводжував розвиток тої чи іншої традиції, школи, напряму, бо його занедбання вело б до втрати окремих, часом – суттєвих, моментів. По-перше, розуміння соціокультурних смислів тої чи іншої доби та контексту проявлення цих смислів, трансльованих певними філософами, без врахування домінуючих в ті часи медій і комунікативних практик було б неповним. По-друге, існує і сам потенціал філософії як медіа, який також може значно вплинути на розуміння і тексту, і контексту розвитку певної лінії розмислу, традиції, ідей.  Заслуговують на увагу і дослідження медіатехнічних практик філософії, причому важливо, що все це не може розглядатися лише як допоміжний засіб для підтвердження інтерпретацій. Внутрішня медіальність філософії тісно пов’язана зі спрямуваннями в розвитку медій. Наприклад, зародження багатьох національних філософських традицій або яскравих напрямів відбувалося в горизонті письма і друкованої книги, але скасування монополії письма та друку на запис даних не  було одномоментним актом, і ми можемо прослідкувати його хоча б в минулому столітті в представленості стенограм, виступів філософів у мас-медіа, поширенні подальшої публікації деяких виступів, первинно посталих в інших медіатехнічних горизонтах (перехід з медіа новіших поколінь назад до медіа друкованої книги). Реконструкція всього цього медіаконтексту потребуватиме співпраці істориків філософії із дослідниками ролі тих чи інших медіа в історії культури, наприклад, другої половини 20 століття.  Цікавий момент – історія української філософії рясніє прикладами саме з медіаісторії філософії, причому медіаісторії неоднозначної. Отже, дослідження медіатехнічних умов існування філософії минулого і філософії сучасної або створення медіаісторії української філософії, або осмислення філософією теперішньою медіагоризонту свого існування є тими перспективами, що також можуть дати відповіді на виклики медіарозмаїття сучасности.

Сучасний же медіагоризонт існування як філософії загалом, так і різних філософських річищ, відрізняється тим, що нині медіа різних поколінь виявляються спіприсутніми,  «старі» медіа (наприклад, медіа друкованої книги чи мас-медіа) попередніх століть не зникають повністю. Та й і самореалізація особистости нині відбувається в горизонті такої кількости медіа, якої досі ще не було в людській історії, а мультимедійності сучасної медіатехніки має відповідати і полімедіальність досвіду.     В      актуалізації зв’язку між усвідомленням неминучости і неоднозначности впливів сучасного медіарозмаїття на філософію та самою медіальністю філософії і міститься ще одна із можливих відповідей останньої на виклики, котрі кидає їй саме медіарозмаїття, що  в його горизонті можна легко зіткнутися і зі своєрідною війною різних медіавпливів, і з тим, як нові, «молоді» комунікативні практики містять мітки культурних технік або особливостей, пов’язаних із досвідом використання «старших» поколінь медіа. Проте і нові медіа часто не є абсолютно новими за своїми ефектами і породжуваними ними явищами, і часто вони мають попередників в історії медіа і повинні співіснувати із ними, а інколи і утворювати складні мережі взаємодій.

Все це, звісно,  відкриває нові можливості для комунікації в межах певного філософського річища, комунікації філософії в ширшому публічному просторі або нового розкриття медіапотенціалу філософії не в локальних координатах однієї країни, а в ширшому глобальному контексті. Однак  особливості викликів, пов’язаних із медіарозмаїттям, ми не зрозуміємо, якщо не усвідомлюватимемо зв’язку розвитку як тої чи іншої традиції філософії і філософування, так і філософії загалом, із певним медіагоризонтом. Нині існують і медіавиклики, відмінні від усього того, із чим мала справу філософія хоча б сто, п’ятдесят, двадцять років тому, отже, дедалі частіше поставатимуть питання не просто про зміну перспектив. Сучасне медіарозмаїття містить і ті місця зростання, які вимагатимуть від філософа іншого формату самореалізації в культурі, а від філософії іншого способу представлення смислів і загалом іншої медіальности, відмінної від тої, яку ми знали до теперішнього часу.

 

Друкувати