Друкувати
Субота, 22 вересня 2018 - 03:05

Джерело: «Критичні рішення», www.krytyka.com

Життя після Майдану: план «Судді»

Грудень 2013

(Please scroll down for the English version.)

7 грудня Громадський сектор Майдану оприлюднив «Програму негайних перетворень країни після повалення режиму Януковича», що є коротким витягом з документа за назвою «Програма революції», який тепер активно обговорюють на диску Google. Це відповідь на запитання «Що ми будемо робити?». Це патосна назва, за якою – конкретні технічні рішення.

Громадський сектор Майдану далі працює над цією програмою. Один із найважливіших її складників – реформа судочинства. Сьогодні це практично повністю корумпована, дисфункціональна система, здатна паралізувати майже будь-які реформи. Очікування до справедливости судів не просто низькі: українські громадяни за замовчуванням очікують свавілля. Це навіть не нульова позначка довіри, це від’ємне значення, далеко поза ватерлінією. Ступінь корумпованости системи перетворює втілення первісної місії судів у щось кардинально протилежне.

Цю систему, очевидно, треба перезавантажувати повністю і з міркувань справедливости й тривоги за долю невинних людей, ув’язнених у СІЗО та місцях позбавлення волі, і, звісно, через неможливість нормального функціонування економіки та несумісність цієї системи із залученням навіть скромних іноземних інвестицій, підтриманням довіри одні до одних у суспільстві.

Про масштаби завдання: у країні приблизно 10 тисяч суддів, інших працівників суду, які, так би мовити, є частиною «харчового ланцюжка». Можливо, подібні виклики вже були в інших країнах, проте ми не знайшли аналогів завдання такого масштабу в европейській історії. Готових рецептів немає. Те, що ми збираємося зробити, мабуть, не матиме аналогів. Унікальний виклик потребує унікальної відповіді.

Отже, ми вимагаємо повної переатестації впродовж двох років усіх суддів через проведення всебічного багатоваріянтного анонімного тестування. Це тестування має відбуватися на засадах жорсткої меритократії, бути максимально автоматизованим та позбавленим впливу людського чинника. Реформа передбачатиме відмову від принципу службової вислуги, тобто ми запустимо соціяльні ліфти всередині системи: молоді судді зможуть швидко обіймати посади у судах вищих інстанцій, стаж більше не буде перешкодою. Єдине, що матиме значення, – результати атестації. Ось так ми запустимо у систему «свіжу кров».

Зміст цього тестування має нарешті враховувати не лише вузькофахові знання та вміння, але й універсальні, як-от коґнітивні навички, загальну ерудицію, морально-вольові якості. Така переатестація для корумпованої системи насправді буде страшнішою за люстрацію, адже «сито» цих тестів буде недоступним для впливу ззовні. Для неї потребуватимемо декількох передумов.

По-перше, політичної волі. Ось це й буде тестом, чи справді нова влада потребує справедливих судів. Процедуру переатестації, очевидно, схвалюватиме Верховна Рада.

По-друге, внаслідок політичної волі має постати новий, непідконтрольний нікому інститут. Фактично це така собі «клінінґова компанія», послуги якої можна придбати винятково за податки.

З огляду на ціну питання, люди, які безпосередньо займатимуться приготуванням тестів та оцінкою результатів атестації, потребуватимуть особливих заходів та ґарантій безпеки, близьких до захисту свідків, аж до ізольованости від зовнішнього світу на період проєкту. Можливо, йтиметься не лише про внутрішні, але й про зовнішні ґарантії безпеки.

По-третє, буде потрібен час. Приготування тестів триватиме близько дев’яти місяців. Перший етап заміни суддів відбудеться через півтора роки. Постає очікуване запитання: «А як нам жити й, головне, реформувати країну із цими давнішими суддями ще півтора року? Адже за цей час вони можуть саботувати будь-які реформи». Відповідь на нього лежить у площині комунікацій: більшість суддів, як і більшість людей, конформісти, а не злісні корупціонери. Загроза провалити атестацію стримуватиме цю частину від зухвалих порушень. Себто очищення системи відбуватиметься не лише революційним, але й еволюційним шляхом.

По-четверте, чинник неочікуваности. Оголошення результатів тестів та ротація відбуватиметься швидко і без попереджень. Це не означатиме, що всіх суддів зовсім буде усунено. Деяких буде скеровано на інші посади, з іншим рівнем ризиків, дехто нарешті одержить давно заслужене чистим розумом і чесною працею підвищення.

Важливо також розуміти: кількість суддів зараз не є достатньою. Суди перевантажено справами, і швидкість розгляду значно збільшилася б, якщо встановити критерії складности справ і скеровувати їх так, аби в провадженні судді була переважно одна справа – до її вирішення. Найпростіші ж випадки можуть спокійно вирішувати війти (виборні мирові судді) – додатковий інститут правосуддя, що його планує впроваджувати Громадський сектор. Війти розглядали б дрібні цивільні, кримінальні справи та справи про адміністративні правопорушення, їх утримували би коштом відповідної територіяльної громади, яка водночас визначала б межі дільниць, на яких вони здійснюють повноваження.

Після первинного розподілу справ за категоріями складности їх призначатимуть до розгляду у випадковому порядку суддям, що одержали бал за результатами атестації, який відповідає складності справи. У разі підвищення категорії складности справи можна буде замінити суддю або розглядати справу в колеґії суддів, до якої у випадковому порядку вводять суддів, які мають відповідний бал (один із них стає головою за рішенням колеґії).

Обов’язкова атестація, якої вимагає Громадський сектор, повторюватиметься щоп’ять років, і від неї залежатиме допуск до розгляду справ за категоріями складности, подальше обіймання посади в суді апеляційної чи касаційної інстанції або заміщення посади в суді вищої інстанції за наявности вакансій. Ті, хто захочуть робити кар’єру швидше, матимуть можливість атестуватися раз на два-три роки за власним бажанням.

_________________________________________

 

Life After the Maidan: The Plan “Judges”

by Andrii Kozlov

On December 7, the Public Sector of the Maidan published a "Program of Immediate Changes within the Country after Overthrowing the Yanukovych Regime," a short excerpt from a document entitled "The Program of Revolution", which is now being actively discussed on Google Drive. This is the answer to the question "What are we going to do?".Behind its pathetic title, it contains concrete practical solutions.

The Public Sector of the Maidan is continuing to develop this program. One of its most significant components is judiciary reform. Today, the judiciary is an almost entirely corrupt, dysfunctional system capable of paralyzing almost any kind of reform. The expectation of justice from the courts is not simply low: Ukrainians expect arbitrariness, by default. This is not even a zero-level of trust; it’s a negative number, far below the waterline. The degree of corruption within the system alters the realization of the courts’ original mission into something fundamentally opposite.

This system needs to be completely overhauled for the sake of justice and out of concern for the innocent people held on bail and in prisons. The system should also be started from scratch because it is unable to function fiscally and incompatible with the country’s attempt to attract even modest foreign investment, as well as the need for trust between people in society. 

The scope of the assignment: there are approximately 10,000 judges and other court staff working in the country.Theyare, so to speak, part of the "food chain." Perhaps other countries have already faced these challenges, but there is no precedent of this scale  in European history. There are no ready solutions. Perhaps what we're going to do has no precedent. The unique challenge requires a unique response.

Thus we demand the complete recertification of all judges through an anonymous, comprehensive, multiple-choice test within two years. This testing should be conducted on the basis of ruthless meritocracy; it should be as automated as possible and should bevoid of human influence. The reform envisages denying the principle of seniority of service.In other words,  we will launch social elevators within ​the system: young judges could be appointed quickly to courts of higher instance. Length of service would no longer be an obstacle. The only thing that would matter would be the results of the test. This is how we would inject"fresh blood" into the system.

The contents of this test would not only include narrow-purpose knowledge and skills, but also universal ones, such as cognitive skills, general erudition, and moral and volitional qualities. Recertifying the corrupt system this way would actually be worse than lustration, because the "sieve" of these tests cannot be reached by external influence. Several preconditions are needed for this change.

First of all, the political will. This would test whether the new government wants impartial courts. The recertification procedure would obviously be endorsed by the Verkhovna Rada.

Secondly, a new, independent institute would be established as a result of this political will. In fact, it would be a sort of "cleaning company" whose services would only be available for checking taxes.

In terms of price, the people directly engaged in preparing and evaluating thetestswould require special measures and security guarantees similar to a witness-protection program, going so far asto isolate from the outside world for the duration of the project. It might mean not only domestic but also external security guarantees.

Thirdly, this will take time. Preparing the tests will take approximately nine months. The first phase of replacing judges will be held after a year and a half. This raises a foreseeable question: "How can we live and, more importantly, reform the country with these old judges for another year and a half? They could sabotage all the reforms." The answer lies in the field of communication: most judges, like most people, are conformists, not malicious corruptors. The threat of failing the certification will deter this group from impudent violations. That is, the cleansing of the system will occur in a revolutionary but also an evolutionary way.

Fourth, the factor of unexpectedness. The announcement of the test results and the rotation will happen quickly and without warning. This does not mean that all the judges would be completely dismissed. Some would be transferred to other positions with different levels of risk; some would finally get a long-deserved promotion earned by reason and honest work.

It is also important to understand that there is currently a lack of judges. Courts are overloaded with cases, which could be settled faster  if certain criteria on cases’ complexity were established, and cases allocated such that each judge dealt primarily with one case. Justices of the peace (an additional institute of justice that the Public Sector intends to implement) could manage the easiest cases. They would settle minor civil and criminal cases, as well as those related to administrative violations of the law. They would be supported by funds from the corresponding districts, which would also determine the territorial scope of their jurisdiction.

After the initial distribution of cases according to complexity, the cases would be randomly assigned to judges whose test results matched the complexity of the case. If the complexity of a given case increased,  the judge could be replaced or the case assigned to a group of judges, including ones who received higher scores during the test (they would choose one to chair the group).

The obligatory certification, which the Public Sector requires, would be repeated every five years. Its results would influence which cases judges are assigned based on their complexity and whether they will continue to work in appellate courts and courts of cassation or be appointed to a court of higher instance, if such a vacancy exists. Those who want their careers to progress faster could take a test once every two or three years.

 

Translated from Ukrainian by Annabelle Chapman 

Друкувати