Друкувати
Понеділок, 24 вересня 2018 - 20:07

Джерело: «Критичні рішення», www.krytyka.com

Як зробити дурні групи розумнішими

Березень 2015

Від початку людської історії люди ухвалювали рішення у групах. Як то кажуть, одна голова – добре, а дві – краще. Якщо це так, тоді три голови мають бути краще за дві, а чотири – ще краще. Ну, а вже із сотнею або тисячею все має піти гладесенько – звідси йде уявлення про мудрість натовпу.

Перевага групи, писав один ранній поборник колективного розуму, Аристотель, у тому, що «коли до процесу обмірковування докладається багато людей, кожен може принести свою частку доброякісности і моральної розсудливости <...> хтось оцінює одну частину, хтось другу, а всі разом оцінюють усе». Ключ – у збиранні інформації докупи: різні люди помічають різні «частини», і якщо ці частини в належний спосіб об’єднати, це дасть групі ширші (і кращі) знання, ніж може мати окрема людина.

На жаль, групи надто часто виявляються неспроможні зреалізувати цей потенціял. Компанії роблять ставку на продукти, приречені на поразку, прогаюють визначні можливості і провадять програшні конкурентні стратегії. У сфері державного управління рішення щодо ведення певної політики дають осічку, і це завдає шкоди тисячам або навіть мільйонам людей.

Термін, яким найчастіше описують тенденцію груп сходити на манівці, – «групове мислення». Його на початку 1970-х років популяризував психолог Ірвінґ Джейніс, і він заслужено увійшов до народного словника. Але внесок Джейніса був радше захопливою оповіддю, ніж науковим описом того, як групи помиляються, чи корисним порадником для того, щоб групи могли досягти успіху. Багато дослідників намагалися знайти експериментальні докази на підтримку певних його тверджень щодо того, як групова зв’язаність і стилі лідерства формують поведінку групи, але без особливих результатів.

Коротко про ідею

Проблема:Групам часто не вдається успішно зреалізувати свій потенціял як органів ухвалення рішень. Замість зібрати докупи знання і мудрість їхніх членів, вони часто у підсумку роблять більші помилки, ніж зробили б окремо взяті індивідууми.

Чому це стається:  Члени групи отримують інформаційні сиґнали з того, що кажуть інші люди, навіть коли інформація не відповідає дійсності або веде до помилкових висновків, а репутаційний тиск може спричинитися до того, що вони змусять себе змовчати або змінити свої погляди, аби підлаштуватися під більшість. У результаті групи часто збільшують масштаби індивідуальних помилок, стрімголов кидаються до неправильних рішень, роздмухують поляризацію і екстремізм та іґнорують інформацію, яка не є широко відомою ...

Переклад: 
Мирослава Лузіна
Друкувати