Друкувати
Субота, 22 вересня 2018 - 19:26

Джерело: Часопис «Критика», Рік XX, число 7–8 (225–226), сторінки 2-7

Українська незалежність: що гальмує поступ?

Листопад 2016

…15 років потому

До написаної 2001 року статті «Десять років незалежности: українці вчаться робити вибір» я нерідко повертаюся, читаючи курс менеджменту для маґістрів Києво-Могилянської академії та Українського вільного університету у Мюнхені. Попереджаю слухачів, що освіту здобував у США, маю переважно американський менеджерський досвід, хоча сімнадцять років (1989–2006) жив і працював менеджером та викладачем у Києві. За моїми спостереженнями, існує дві парадигми менеджменту й економіки. Перша — це «криші», «схеми», «вертикаль», «кадри». Друга — верховенство права, ринок, горизонтальні / контрактні стосунки, людський потенціял. Пропоную читачеві поміркувати, що змінилося в Україні за минулих п’ятнадцять років, котра із цих двох парадигм домінує в українській економіці і як реалізувати европейський вибір.

Власне, вибір — наріжне поняття цієї статті. І нібито дуже просте. У класичній економіці людина є раціональною, знає, що хоче, ухвалює власні економічні рішення і готова нести за них відповідальність. Саме це я пропоную студентам. Натомість багато студентів ще хочуть знати, як «вписатися в команду». Навіть доктор Фавст краще не вигадав би.

***

Розмови про майбутнє України десять років тому мали святковий тон: тости, дзвін келихів, картини майбутніх гараздів у власній державі. По десяти роках вони вже нагадують мені вранішню бесіду після гучної вечірки: стан тверезий, а на обличчях — біль похмілля. Але страждати та зносити і похмільний, і бюрократичний синдроми (а то й усе водночас) люди, здається, вміють навіть краще, ніж святкувати. Незалежність України не забезпечила більшості українців того добробуту, на який вони сподівалися, голосуючи за вихід із Совєтського Союзу. Адже будь-який вибір повинно супроводжувати відчуття відповідальности за його втілення. Це нелегке завдання, оскільки соціяльною нормою, яка переважала в СССР, було відсторонення особи і від вибору, і від відповідальности. Ця норма істотно не змінилася і в незалежній Україні, і я не помічаю жодних ознак того, що керівництво країни зацікавлене у такій зміні. Демократія як культура, як система цінностей не заступила авторитарної політичної культури СССР. У кращому разі вона співіснує з нею як «молодший брат». Сьогодні в розмовах про Україну та її майбутнє здебільшого йдеться про те, кому що вигідно. Але ці розмови не стосуються складного вибору, який треба зробити для побудови держави та поліпшення життя громадян.

Як демократія стосовно свого попередника у політичному житті, так і ринкова економіка є «молодшим братом» командної економіки. Уряд контролює економіку не лише через її державний сектор, але й за допомогою законодавчих, наглядових та податкових структур ...

Друкувати