Друкувати
Вівторок, 18 вересня 2018 - 20:55

Джерело: Часопис «Критика», Рік XVII, число 7–8 (189–190), сторінки 6-9

Україна після Вільнюса: як виживатиме режим

Липень 2013

Досі західна, особливо европейська, політика залучення (engagement) і висунення умов (conditionality) в обмін на перспективу підписання Угоди про асоціяцію з ЕС у відносинах із нинішнім керівництвом України дала мало результатів. Попри поспішне ухвалення кількох «евроінтеґраційних» законів в Україні не усунуто вади виборчого законодавства, є політичні в’язні й не діє принцип верховенства права. Чи зовнішній тиск змінить хитку рівновагу між західним ресурсом і організаційним потенціялом влади? Іншими словами, якщо угоду не буде підписано, то чи Захід змусить Януковича змінити свою внутрішню політику і як це вплине на збереження чи зміну влади в Україні?

Політичний контекст

Згортання демократизації в Україні вперше було відзначене у звіті Freedom House у березні 2011 року, вже через рік після приходу Віктора Януковича до влади. У звіті зафіксували погіршення показників демократизації України, що спричинило пониження статусу країни – з «вільної» до «частково вільної». Через місяць організація підготувала спеціяльний звіт про погіршення стану демократії в Україні.

Відтоді неґативні оцінки тільки гострішали, аж доки сягнули піку у виступі Анґели Меркель у Бундестазі 10 травня 2012 року. Вона прирівняла Україну до Білорусі, назвавши її диктатурою. 5 червня 2002 року в інтерв’ю радіо «Свобода» колишній посол США в Україні Стивен Пайфер заявив: «Я не виключаю, якщо ситуація із демократією, із правами та свободами в Україні погіршуватиметься – офіційний Вашинґтон повернеться до питання санкцій проти України». 22 вересня 2012 року Сенат США ухвалив резолюцію, в якій закликав керівництво України негайно звільнити Юлію Тимошенко й інших опозіціонерів.

 

 

 

У резолюції було звернення до Державного департаменту США запровадити заборону на видачу віз «для всіх відповідальних» за ув’язнення та погане поводження з Юлією Тимошенко й іншими опозиційними політиками. 10 грудня 2012 року рада ЕС ухвалила резолюцію по Україні, де поряд із неґативною оцінкою останніх виборів підтвердила готовність підписати з Україною Угоду про асоціяцію за умови «відчутного проґресу» у трьох раніше визначених сферах: відповідність виборів міжнародним стандартам, вирішення питання вибіркового правосуддя і здійснення раніше визначених реформ.

Врешті після квітневого рішення Европейського суду з прав людини, який визнав, що ув’язнення Юлії Тимошенко на етапі слідства було порушенням її прав, у червні 2013 року в Сенаті США зареєстрували проєкт резолюції з черговим закликом до українського керівництва звільнити її. Хоча там не було згадок про санкції, зате був заклик до ЕС поставити звільнення Тимошенко умовою підписання Угоди про асоціяцію ...

Друкувати