Друкувати
П'ятниця, 21 вересня 2018 - 20:44

Джерело: Часопис «Критика», Рік XVIII, число 1-2 (195-196), сторінки 9-11

Травма і катастрофа. Стіна-2014 Матвія Вайсберга

Вересень 2014

Про другу Стіну Матвія Вайсберга мені важко писати відсторонено. Особисте знайомство з Матвієм — незаплановане, як і всі важливі зустрічі, — відбулося перед Новим роком, 29 грудня, під час автопробігу до Межигір’я, — і трохи менше ніж за місяць до початку зіткнень на Грушевського, з яких і починається Стіна. 28 січня Матвій узявся до створення серії, борючись, як він сам розповідає, із собою, із матеріялом, іще не утрамбованим пам’яттю, із власним тілом, яке реаґувало на спроби малюнкового відсторонення присмаком сльозогінного газу в роті. Водночас із виникненням Стіни у мережі з’являються Матвієві фотографії з Майдану, що правили за візуальну підпору для його полотен. А вже 3 лютого, вражений суґестією, що виходила від Вайсбергових картин, і тією точністю, з якою вони транслювали моє власне бачення подій, я, аж ніяк не прагнучи підлеститися до автора, написав у фейсбуці: «І я ходив поруч із ним. А що я бачив? Нічого не бачив». Щонайпізніше тут пролягає та часова межа, після якої мені важко розокремити власну пам’ять про Майдан і образи, які вона запозичила з Матвієвих картин, навіть попри те, що ми геть не завжди перетиналися на нічних і денних майданних вартах і, отже, у багатьох випадках бачили різне й по-різному (приміром, мені так і не вдалося побачити леґендарного сурмача на Грушевського, зображеного на одній із картин). Такому зрощенню досвідів сприяла і щаслива можливість спостерігати за Стіною на різних етапах її створення, щоразу зіставляючи власні враження та думки з тим, що закарбувалося на полотнах, і, з власної волі або всупереч їй, впускаючи в особистий простір сприйняття Матвієві погляд та інтерпретацію. 

Матвій Вайсберґ, «Стіна»

Утім, є декілька пунктів, у яких моя версія протесту січня–лютого (і відповідні Матвієві фотографії) відхиляється від версії, прописаної в картинах циклу. Моя пам’ять і об’єктиви наших фотокамер наполягають на тому, що, всупереч короткості зимового дня, а також тій обставині, що найважливіші події еврореволюції відбувалися саме вночі, ми чимало часу проводили й на денному Майдані, — Матвій навіть більше за мене. У рамцях Стіни цей денний, сонячний Майдан навмисно марґіналізовано. За винятком двох полотен (ІІІ.6 і ІІІ.71), де занурені в сизий туман люди перебувають між світлом і темрявою, а також останньої картини (IV ...

Друкувати