Друкувати
Четвер, 20 вересня 2018 - 19:28

Джерело: Часопис «Критика», Рік VII, число 6 (68), сторінки 20-23

Символічна автобіографія у прозі Миколи Хвильового

Травень 2015

До 70-х роковин Миколи Хвильового

Колись у своїй ранній роботі про Шевченка, а згодом в есеї про Шевченка й Міцкевича,1 я спробував окреслити поняття символічної автобіографії. Я був переконаний тоді (і досі вважаю це великою мірою слушним), що ця модальність характерна для романтичної поетики (чи особливо уможливлена нею), отже, для писань, які співзвучні з неусвідомленим, імпліцитно протиставляють особливу автентичність внутрішнього, таємного життя до нібито менш автентичного зовнішнього та очевидного світу. Проте пізніше моє звернення до цієї парадигми у зв’язку з пізніми поемами Івана Франка2 підказало мені, що питання історичної поетики є безперечно вторинним проти готовности письменника, а насправді його потреби, торкатися прихованих і репресованих рівнів і сил свого «Я», особливо свого відчуття самого себе, і зрештою свого прихованого «тіньового» «Я». Ця потреба постійно то проявляти, то приховувати, без сумніву, притаманна не лише котрійсь одній історичній поетиці, як-от романтична. Це універсальніший напрям, з особливою наочністю оприявнений у модерний період, і як такий він надається до розгляду із застосуванням різних інтерпретативних стратегій, зокрема психоаналітичної, а також структуральної та постструктуральної.

Найзагальніше кажучи, сенс символічної автобіографії полягає не так у готовності письменника виявляти ключові моменти свого внутрішнього та прихованого життя (цей сповідальний принцип надихає цілі модальності й жанри, наприклад, ліричний), як у наданні їм наративної тяглости й певної наративної автономії, і зокрема у тематизуванні їх. Як така вона стає частиною широкої модерної або по суті модерністської тенденції самореферативности, чи автотематизму. Абстраґуючись від самоаналізу і самосвідомости, те, що визначає символічну автобіографію і надає їй своєрідного резонансу, не є автобіографічний момент, подія чи деталь як така (це не передбачено навіть у «прямій» чи традиційній, чи відверто веристичній автобіографії), але саме її символічний компонент, її закодування ...

Друкувати