Друкувати
Середа, 26 вересня 2018 - 03:51

Джерело: Часопис «Критика», Рік XVII, число 1-2 (183-184), сторінки 9-10

Соціяльне сприйняття, як його конституюють Інші

Червень 2014

Юлія Сорока. Свої, чужі, різні: соціокультурна перспектива сприйняття Іншого. Харків: Харківський національний університет імені Каразіна, 2012.

Як і всякій богообраній землі, Україні до щастя так близько: варто лишень убити дракона, зловити маніяка, позбутися зайд, і всі так наполегливо цим займаються, що це починає нагадувати парадокс острова брехунів. Але попри таку популярність обморочення інших у щоденних практиках та публіцистичних дискусіях, «явище есенціялізації соціяльного сприйняття Іншого залишається в соціології без необхідної уваги», – стверджує Юлія Сорока і присвячує монографію соціяльному сприйняттю Іншого з позиції соціокультурного підходу. На відміну від традиційного філософського осмислення Інших як феномену, речі в собі, causa sui, Юлія Сорока розглядає питання іншування через соціяльне сприйняття, теорію якого вона давно і ґрунтовно розробляє, і перша частина книжки дає уявлення про його основні положення.

Соціяльне сприйняття не лише трактує Інших як об’єкт зацікавлення, а й пояснює конструювання іншування, витворює його модуси в спектрі від свого до чужого, ворожого, демонструє, як Інші набувають монструозности, дає змогу точніше оперувати цими поняттями й чинити опір повсякденній і академічній есенціялізації та ксенофобії.

Найперше, покликаючись на антропологічні та психологічні дослідження, авторка демонструє соціокультурну варіятивність і зумовленість нашого сприйняття в таких, здавалося б, універсальних і очевидних речах, як простір, колір, родичання. Справді, якщо ми по-різному сприймаємо явища фізичного світу, то тим більше це справедливо для світу соціяльного. Тож навіть у класичних психологічних експериментах, чим більше ми заглиблюємося в особливості сприйняття, тим далі йдемо від психофізіології Вільгельма Вундта до соціяльної зумовлености сприйняття у Соломона Аша, Стенлі Мілґрема та Філіпа Зимбадо, виявляючи, що в соціюмі людина може долати будь-які межі, й етичні також.

Прикметно, що аналогічні до ашівських експерименти проводили і на теренах СССР, де чорне називали білим не через особливості органів чуття, а під груповим впливом. Може здаватися оптимістичним, коли ми так перейменовуємо смуги власного життя, гірше, якщо ми не віримо власним очам під інформаційним тиском і всуціль чорним змальовуємо собі Інших. Щодо конформности до несправедливости, жорстокости покарань і тюремного нагляду, що її ми, як показали згадані дослідники, проявляємо під впливом науки, влади, інших авторитетів, то такої конформности і без інспірації експериментами посттоталітарне суспільство мало і має вдосталь ...

Друкувати