Друкувати
Вівторок, 25 вересня 2018 - 04:02

Джерело: Часопис «Критика», Рік VI, Число 6 (56), сторінки 7-10

Що таке европейський антиамериканізм?

Червень 2002

Роки, про які йтиметься нижче, – це вже проминулий історичний період, коли США були гегемоном світової системи1. За його хронологічними межами (найближчі до нас віхи – об’єднання Німеччини, розвал СРСР і соціялістичного блоку, Маастрихтська угода) починається інша, вже нинішня доба, що потребує особливого обговорення; нового повороту темі надали вересневі події 2001 року й наступні антитерористичні акції США на Близькому Сході. Далі мовитиметься про групи публічних інтелектуалів, одначе їхні ідеї буде розглянуто з урахуванням соціяльного, політичного, економічного контексту, а також зіставлено з громадською думкою. І, нарешті, я обмежуся Західною Европою, позаяк у країнах соціялістичного блоку антиамериканізм у ті роки був винятково офіційним, державно-пропаґандистським – знаком демонстративної лояльности місцевих політичних еліт і їхньої інтелектуальної обслуги (школи, преси) до радянського керівництва та його проголошеного після Другої світової війни зовнішньополітичного курсу. Будь-яка критика на адресу США з боку інших суспільних груп і прошарків (а вона, ясна річ, була: докори Америці та Заходу за нерішучість, непослідовність, недостатнє розуміння східноевропейської ситуації) негайно і проти їхньої волі потрапляли в цей офіційно-пропаґандистський контекст – звідси прикметне для радянської системи та країн-сателітів «двоїсте мислення», яке точно описав очевидець Чеслав Мілош («Поневолений розум», розділ «Захід») і яке вимагає від дослідника іншої соціологічної оптики.

Джерела антиамериканських настроїв (виявлених неґативних настанов щодо економічної та політичної системи США, американського способу життя й особливостей культури, відносин з іншими країнами, які переносяться на країну та суспільство загалом, а почасти й на характер народу, мову, тип людини) доволі різноманітні. Як зазначає Пол Голандер, автор книжки «Антиамериканізм раціональний та ірраціональний», вони можуть «виникнути на ґрунті націоналізму, антизахідних настроїв, антикапіталізму, заперечення науково-технічного поступу й урбанізації, страху ядерної війни, загальної відрази до сучасного життя, спроб захистити традиційний триб життя і культурних амбіцій місцевої еліти». Цей перелік ідеологічних настанов у розглядуваний період поділяли інтелектуали практично всіх західноевропейських країн. Водночас кожна країна має свої особливості: відмінні економічне та соціяльне становище, конструкцію політичної сфери, склад і композицію еліт, усталені національні традиції ...

Друкувати