Друкувати
П'ятниця, 21 вересня 2018 - 14:37

Джерело: Часопис «Критика», Рік XXII, число 7–8 (249–250), сторінки 15-25

Розлучення по-червоному

Вересень 2018

Степан Величенко, Імперіалізм і націоналізм по-червоному: українська марксистська критика російського комуністичного правління в Україні (1918–1925), Переклав з англійської Сергій Сєряков, наукові редактори Володимир Склокін, Сергій Сєряков, Львів: Видавництво УКУ, 2017, 360 с.

За іронічним збігом обставин книжка Степана Величенка про український націонал-комунізм «Painting Imperialism and Nationalism Red» побачила світ 2015 року — приблизно водночас із ухваленням так званих «декомунізаційних законів», із яких sensu stricto декомунізаційним був лиш один — «Про засудження комуністичного та націонал-соціялістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаґанди їхньої символіки». Наукові й мистецькі твори, на щастя, не потрапляли під дію того закону, тож Величенкову працю безперешкодно було перекладено українською мовою й опубліковано торік у видавництві Українського католицького університету.

Степан Величенко (Stephen Velychenko), відомий канадський дослідник-україніст, досить послідовно дотримується у своїх працях марксистських поглядів, що, однак, не робить його праці менш науковими чи, скажімо, необ’єктивними порівняно з працями колеґ-немарксистів. Наприкінці «Імперіялізму і націоналізму по-червоному» він розглядає суто гіпотетичну можливість того, що українськя ліві могли об’єднатися і здобути владу в 1917–1920 роках. Найімовірніше, визнає Величенко, вони встановили би партійну диктатуру і застосували би терор до населення, як це властиво комуністам у всіх країнах. Проте в незалежній комуністичній Україні

не сталося б масштабного напливу російських поселенців, а сфера публічної комунікації, економіка й освіта були б українсько-, а не російськомовними. <…> Без політично потужної русофілії неорадянських груп, які спираються на русифіковане міське населення і неасимільовану російську меншину, некомуністична Україна — подібно до своїх західних сусідів по колишньому радянському блоку — у 2004 р. цілком могла би бути в ЄС.

Чи це робить українську версію комунізму менш диктаторською і злочинною? Радше за все, ні. Подібно як польська, угорська чи юґославська версії комунізму в певні періоди мало чим відрізнялися від панівної совєтсько-сталінської, так і комуністична Україна за формальної чи навіть реальної незалежности цілком могла бути не менш тоталітарною і терористичною, ніж більшовицька Росія ...

Друкувати