Друкувати
Неділя, 23 вересня 2018 - 15:39

Джерело: Часопис «Критика», Рік XIV, Число 11–12 (157–158), сторінки 2-3

Поза Майданом: Політичні підсумки року

Грудень 2010
Ярослав Грицак

Для істориків один рік є занадто малою одиницею часу, щоб говорити щось певне. Їхній улюблений масштаб – століття, а щонайменше – десять років. За збігом обставин, цей рік завершує двадцятиліття після краху комунізму в 1989–1991 роках і десятиліття після 11 вересня 2001 року – два часові відрізки, що уособили дві взаємозаперечні тенденції.

З одного боку, після падіння Берлінського муру демократія торжествує всюди. Вона вийшла за межі своєї історичної батьківщини – старої католицької Европи разом із її колоніями – і поширилася на східнохристиянські та мусульманські території. Це потверджено розширенням Европейського Союзу на схід і кольоровими революціями – з яких українська була чи не найбільшою, але явно не найуспішнішою.

З другого боку, минуле десятиліття навряд чи ввійде в історію як «кольорове». Бо воно пройшло під гаслами боротьби з тероризмом і в тіні глибокої економічної кризи. Дослідження, проведене під кінець 2009 року, свідчить: якщо поставити людей перед вибором – демократичні цінності чи високі стандарти життя? – то навіть у Західній Европі та Північній Америці більшість пожертвує демократією на користь добробуту. Показово, що протягом цього десятиліття найдинамічніше зростав Китай, чий політичний режим є прямим запереченням революційного духу 1989 року, і Росія, яка активно і цілеспрямовано від цього духу відмовляється.

На тому ширшому історичному тлі легко підвести підсумки року для України: вона перестає уособлювати першу тенденцію й дедалі більше схиляється до другої. Ніщо не демонструє це виразніше, аніж різниця між двома виборами, президентськими та до місцевих органів влади: перші задовольняли означення «вільні та демократичні», другі такими вже не були.

Що, однак, залишається незмінним, то це велика амбівалентність нинішнього політичного становища: попри те, що режим Януковича робить усе, щоби згорнути завоювання Помаранчевої революції й утвердити авторитарний стиль правління, під кінець цього ж року авторитарне майбутнє України не виглядає таким уже певним і переконливим, – свідченням чого є масові протести підприємців на Майдані.

Політичний режим, встановлюваний в Україні протягом цього року, можна назвати «авторитаризмом із людським обличчям». Йому бракує міцности й безоглядности, властивих сусіднім Росії чи Білорусі. Він послуговується европейською риторикою і називає европейську інтеґрацію своєю стратегічною метою – цього не робить ані Москва, ані Мінськ. Головною заслугою цього режиму є те, що він покінчив з українською політичною кризою – конфліктом між «помаранчевими» президентом і прем’єр-міністром. Ця криза дошкуляла всім і робила Україну «хворою людиною Европи» ...

Друкувати