Друкувати
Четвер, 20 вересня 2018 - 14:27

Джерело: «Критичні рішення», www.krytyka.com

Особисті історії мають значення

Грудень 2017

Ця фраза із перформансу-драми «Східно-західна вулиця. Пісня добра і зла» зачіпає за живе. На сцені – великий вертикальний екран, пюпітр, фортепіяно і двоє оповідачів. Британський юрист-міжнародник Філіп Сендс, чия книжка «Східно-західна вулиця. Повернення до Львова» стала основою для перформансу, і німецька кіноакторка Катя Риман розпочинають свою «пісню» розповіддю про судовий процес у Нюрнберґу, «Велику акцію» та персональні історії, що сформували майбутнє міжнародного права.

У центрі уваги – постаті по обидва боки «добра і зла»: генерал-ґубернатор окупованої Польщі, адвокат диктатора Ганс Франк на лаві підсудних та двоє юристів, Герш Лаутерпахт і Рафаель Лемкін – консультанти із боку обвинувачення. Усі троє – правники за освітою, пов’язані поміж собою не лише нормою закону і трибуналом, а й містом Лева: Лаутерпахт та Лемкін студіювали там право у місцевому університеті Яна Казимира; а Франк перебував у місті в серпні 1942 року як голова нацистської адміністрації, і саме за його наказом там відбувалися численні вбивства.

Розповідь на два голоси складається із дев’яти частин, передмови та епілогу, які влучно поєднують поміж собою музичні інтермедії у виконанні французьких піяніста Ґійома де Шасі та співака Лорана Наурі за режисури британки Ніни Бразьєр. У супроводі тексту від оповідачів на екрані час від часу з’являються зображення, які емоційно підживлюють глядача: архівні матеріяли, старі панорами Львова та людей цього міста.

Така драматургія чимось нагадує спогади старця-очевидця, який поступово ділиться призабутими згадками про місця, постаті й обставини, які передували формуванню його особистості. Розповідь оповідачів виразно підкреслює музика: від Баха та Бетговена до Прокоф’єва, Рахманінова і навіть Леонарда Коена. Герої перформансу в прямому сенсі «думають музикою», яка, хоч як парадоксально, у дивний спосіб єднає героїв по обидва боки судової зали: «Помилуй мене» зі «Страстей за Матвієм» слухають і Герш Лаутерпахт, і підсудний Ганс Франк.

Під овації залу/ Зліва праворуч: Філіп Сендс, Ніна Бразьєр, Емануель Акс, Лоран Наурі, Катя Риман, Ґійом де Шасі

Кожен елемент перформансу несе емоційну напругу. Минає лише декілька хвилин – і Франк, ідеолог ґета і розпізнавальних знаків для євреїв, визнає на допиті власну відповідальність за вбивства євреїв і каже, що «Німеччину заплямовано на тисячу років», а вже за кілька секунд бачимо незгоду із цим його сусідів на лаві підсудних, іще кілька секунд – і вирок виконано. Головний конфлікт вистави – це протистояння двох правових концепцій злочинів: злочини проти окремої людини (злочини проти людяности) чи злочини проти групи осіб (геноцид)?! Незабаром глядач дізнається, що Лаутерпахтову ідею візьмуть на озброєння і дії нацистів в обвинувальному вироку запишуть як «злочини проти людяности». Концепцію Лемкіна вповні буде зреалізовано аж через п’ятдесят років, коли буде створено Міжнародний кримінальний суд.

***

Філіп Сендс на сцені не лише цитує учасників Нюрнберґа, а й розповідає про кропіткий процес «збирання» цієї історії в єдине ціле та деталізує зв’язок її героїв зі Львовом. На перший погляд, це розповідь про місця та людей, які вивчали юриспруденцію у цьому місті і згодом стали авторами концепцій про права людини, геноцид, злочини проти людяности, тим самим змінивши міжнародне право.

Філіп Сендс читає уривок із власної книжки у Жовкві, де народився Герш Лаутерпахт, на місці масового вбивства євреїв 1943 року. У книжці він пише, зокрема, і про ці події

Так, Львів/Лемберґ, безумовно, перебуває в центрі перформансу. Втім, чи саме місто тут є позитивним героєм? Історики стверджують, що до початку Другої світової війни єврейське населення Жовкви становило 45 % від усіх мешканців, тоді як Львова – 30 %. І хоча під час воєнних дій місто майже не було зруйновано (воно збереглося на 90 %), проте «у місті було зруйновано багато життів»... Виявляється, прабабуся юриста і письменника походить із Жовкви, як і родина Лаутерпахта. Герш Лаутерпахт, Рафаель Лемкін і дідусь Сендса в різний час виїхали з міста Лева, але їхні родини залишилися і стали жертвами нацистських ґет. Герш Лаутерпахт опиниться у Лондоні і уже згодом його син стане університетським викладачем Філіпа Сендса. Усі ці лінії перетинаються у перформансі.

У вересні цього року на відкритті Конґресу ПЕН-клубу у Львові Філіп Сендс сказав: «Життя окремих людей, місця і особисті історії мають величезне значення і важливий вплив на історичні процеси». Перформанс-драма «Східно-західна вулиця. Пісня добра і зла» – це розмова про пам’ять поколінь та особисте минуле, де родинна історія тісно переплітається зі світовою.

Спеціяльний гість на львівській постановці — піяніст, володар семи «Ґреммі» Емануель Акс. Цей виступ став для нього своєрідним поверненням до міста, де він народився та здобув першу музичну освіту

Авторка фото Ірина Середа/Надано прес-службою Центру міської історії

Матеріял підготовано за результатами програми «Права, правосуддя і пам’яті міста» Центру міської історії Центрально-Східної Европи (Львів, 9–11 листопада).

Друкувати