Друкувати
Понеділок, 24 вересня 2018 - 08:11

Джерело: Часопис «Критика», Рік XIX, Число 7-8 (213-214), сторінки 27-30

Нью-Йоркська група: знову і вперше

Серпень 2015

Maria G. Rewakowicz, Literature, Exile, Alterity: The New York Group of Ukrainian Poets. Boston: Academic Studies Press, 2014, 250 р. 

У них удома немає нікого.

Юлія Кристева

 

1988 року у розмові Івана Фізера з учасниками Нью-Йоркської групи Богдан Рубчак, розповідаючи про свою причетність до групи, зазначив щодо англомовного середовища: «Щоправда, іноді доводиться довго пояснювати: в англійському бо перекладі назва групи звучить не то як підприємство страхування, не то як щось підозріліше — якийсь законспірований “круглий стіл” сірих еміненцій інтернаціональної політики». Після трьох десятиліть діяльности, після всього написаного-виданого-прочитаного на американському континенті назва групи не викликала належних асоціяцій в англомовного читача. Тож вихід першої англомовної монографії про Нью-Йоркську групу (майже до півстолітнього ювілею!) справді можна вважати особливою подією: наприкінці минулого року бостонське видавництво «Academic Studies Press» за сприяння Наукового товариства Шевченка в Америці видало монографію Марії Ревакович «Література. Вигнання. Інакшість: Нью-Йоркська група українських поетів».

Входження Нью-Йоркської групи в англомовний літературознавчий дискурс відбувалося повільно і спорадично; досі з’явилося лише три публікації (з періодичністю не більше за одну на десятиліття), які не належать членам самої групи: статті Мелані Питльовани («Тяглість і новаторство у поезії Нью-Йоркської групи», 1977), Лізи Єфімов-Шнайдер («Поезія Нью-Йоркської групи: українські поети в американському оточенні», 1981) та Олекси Семенченка («Нью-Йоркська група в Україні, 1990– 1996: початок порозуміння між двома українськими літературними світами», 1999). Перелік доповнює розлога розвідка Богдана Рубчака («Доми як мушлі: українська еміґраційна поезія», 1983), вміщена у виданні, яке присвячено українцям у Канаді. Про систематичне дослідження феномену Нью-Йоркської групи в англомовному літературознавстві можна вести мову щойно завдяки роботам самої Марії Ревакович: від початку 2000-х вийшло чотири її статті у канадських наукових виданнях.

Слід визнати, що протягом ХХ століття еміґрували багато, а писали про ці переміщення ще більше. Однак українські вигнанці, попри неабиякі їхні здобутки, так і не стали у цих писаннях «гедлайнерами». Дослідники сьогодні пишуть про євреїв і африканців, греків і вірмен. Пишуть про індусів та арабів. Про китайців. Про росіян, поляків, чехів — усіх разом чи поодинці. А про українських еміґрантів — хіба що окрема розмова поза межами загальних дискусій. Навіть коли простір розмови звужується до Центрально-Східної Европи, українці в ньому залишаються невидимі ...

Друкувати