Друкувати
Субота, 22 вересня 2018 - 08:39

Джерело: Часопис «Критика», Рік ІІ, Число 5 (7), сторінки 24-29

Нотатки на берегах макабресок

Травень 1998

Може, критико-літературознавче ретро – трохи невдячний жанр, але збірка макабресок «Яловичина» Богдана Жолдака, самопальний метелик (типографська історія якого варта окремого оповідання пера самого Жолдака), повертає до себе. Життя метеликів коротке. Летючий пилок обсипається, садки вишневі в’януть, а нектар весь уже давно корпоративні бджоли розібрали собі по творчих щільниках (і гонять із нього такую сивуху!). Тому літературний турист, гідний нащадок пана Пима, – за сачок і мерщій за ним, за метеликом оцим, за «Яловичиною».

1991 року, коли з’явилася ця книжечка, на роль рушія літературного процесу чи навіть якоїсь літературної «заявки» суржиковані оповідання Жолдака навряд чи претендували. Дуже вже випадково виглядають вони, розкидані по кількох журналах, по збірці «Спокуси» та в «Яловичині». Взагалі, є певний парадокс у тому, що в передмовах Миколи Рябчука до «Спокус» і «Яловичини» про суржик немає навіть згадки, а тепер ім’я Богдана Жолдака згадується майже винятково у зв’язку з літературизованим суржиком, – здебільшого, на жаль, побіжно, як щось заявлене, уже загальновідоме і майже вичерпане.

Мета цих нотаток – спробувати звернутися до суржика, як до соціолінгвістичного явища, і до його специфічної ролі в «Яловичині».

 

1

Суржик належить до часто згадуваних, але мало прояснених понять. У Грінченка суржик означає: 1) змішане зерно або борошно з нього; 2) особу змішаної раси: «Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села» (в обох випадках, очевидно, змішаність трактується як другосортність порівняно з «чистими» субстанціями). Одинадцятитомний «Словник української мови» фіксує ще й лінгвістичне значення цього слова (не згадуючи «расового»): суржик (переносне, розмовне) – елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова (т. 9, с. 854). Як можна об’єднати елементи двох або кількох мов «натурально» і з додержанням літературних норм, і що з того вийде – словник нас не інформує. Здається, щоб задовільно зрозуміти це словникове тлумачення, слід почати з поняття мовних «елементів» та їх комбінацій. У «найнатуральнішому» випадку діалог між носіями різних мов або між двомовними особами, що з якихось причин залишаються кожен при своєму, відбувається різними мовами (як наприклад, у «Люборацьких» – приголомшливий механізм відчуження). Інший варіант, так зване перемикання коду (code-switching) – коли особа, залежно від аудиторії, теми чи ситуації, користується в розмові більше ніж однією мовою чи діалектом (на думку деяких лінгвістів, мови повинні відділятися щонайменше рамками речення). Подальше взаємопроникнення відбувається за змішування коду (code-mixing), коли елементи однієї мови (здебільшого лексичні) переносяться в іншу (таке часто згадується в описах мовлення дітей, які виростають у двомовному середовищі) ...

Друкувати