Друкувати
Субота, 22 вересня 2018 - 10:40

Джерело: Часопис «Критика», Рік ІІ, Число 6 (8), сторінка 24

Ніби для дітей, але гірше

Червень 1998

Ліна Костенко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Василь Стус. Поезія. – Київ: Наукова думка, 1998.

Видно, зі шкільними хрестоматіями з української літератури сьогодні таки справді сутужно, якщо до їх видання долучається не «Веселка», не «Просвіта» чи «Либідь», а «Наукова думка». В серії «Бібліотека школяра» вона випустила у світ поетичну збірку, чотирьох авторів якої, крім спільної палітурки, об’єднує те, що їхні твори «рекомендовані шкільною Програмою з української літератури для текстуального і оглядового вивчення».

Наразі я не маю наміру допитуватися, чому нею рекомендовано саме цих поетів і саме ці їхні твори, залишивши цю модну та плідну тему поборювачам «народницького дискурсу». Натомість наважуся висунути тезу, яка цілком спроможна примирити їх із непохитними оборонцями правдивої народності (маю в Бозі надію прислужитися в такий спосіб справі національної консолідації). Так от: хоч би яку поезію текстуально й оглядово вивчали українські школярі, тим, хто береться донести її до дитячої свідомості, не стала би на заваді дещиця сумлінності та професіоналізму. Ніхто не заперечує? От бачите.

1990 року видавництво «Молодь» випустило у світ укладену Миколою Сомом книжку «З матір’ю на самоті», яка містила добірку раніше понівечених радянською цензурою або й зовсім не друкованих, але добре відомих у самвидаві поезій Василя Симоненка. Текстологічні засади цієї публікації залишали безліч запитань. У знаменитому вірші «Задивляюсь у твої зіниці...», друкованому в радянських виданнях без заголовка «Україні» (нібито авторського?) й обов’язково без однієї, а часом і без кількох із відомих зі списків восьми строф (рекорд належить «Радянському письменникові», який 1984 року у збірці із серії «Бібліотека поета» лишив їх усього чотири), стражденну строфу

Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю –

Хай мовчать Америки й Росії

Коли я з тобою говорю!

було поновлено, але замість Симоненкового

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено

знову бовваніло: «на твоє червоне знамено». Хоча цей рядок іще 1988 року виправив був у публікації в журналі «Дніпро» (ч. 6) літературознавець Василь Яременко. Заголовку не було, так само як і в іншій поезії, «Український лев» («Бубнявіють думки, проростають словами...»), хоча й тут поновлено вилучену строфу ...

Друкувати