Друкувати
Понеділок, 24 вересня 2018 - 16:57

Джерело: Часопис «Критика», Рік XV, Число 7–8 (165–166), сторінки 36-37

Мученицька смерть мільйонів і перспективи теоретичної рефлексії

Серпень 2011

Timothy Snyder, Bloodlands. Europe Between Hitler and Stalin, New York: Basic Books, 2010.

Сказане тут неминуче перегукуватиметься з уже численними рецензіями на книжку Тимоті Снайдера, зокрема з відгуками на неї Володимира Рижковського та Івана Химки у «Критиці»1, а почасти, можливо, і дублюватиме їхні міркування, але, зрештою, я свідомо ознайомився з ними вже по тому, як виклав свої власні. Мені тяжко судити про слушність такого рішення, але хочу наголосити на ньому.

Книжка Тимоті Снайдера оповідає історію зумисного вбивства чотирнадцятьох мільйонів людей у серці Европи, вчиненого нацистським і совєтським режимами. Назва праці пропонує нову метафору на позначення реґіону, де ті вбивства скоєно: «Bloodlands» (кривава земля), за аналогією до поширеного і надалі модного концепту borderlands (пограниччя) – терену «від центральної Польщі до заходу Росії, що повністю охоплює Україну, Білорусь і балтійські держави». Снайдер наголошує, що оцей простір не є «реальною чи уявленою політичною територією, але просто місцем, де найкривавіші европейські режими здійснювали свою найкривавішу роботу» [с. xviii].

Снайдер нагадує, що Голокост євреїв, інші нацистські масові вбивства та злочини сталінізму стали трьома різними історіями, хоча вони сталися на тій самій території у той самий час. Він намагається скориґувати цей погляд, інтеґрувати східноевропейський досвід до загальноевропейської історії. Власне, його книжка повсякчас прагне демонструвати особливу чутливість та навіть емпатію до східноевропейського досвіду: подвійної окупації, спочатку совєтської, потім німецької, що створювала ризики та спокуси, незнані на Заході [с. 190], й уможливила такі парадоксальні ситуації, як прийняття до білоруських партизанських загонів на чолі з єврейськими командирами близько дванадцяти тисяч колишніх поліцаїв, які мусили брати участь у винищенні євреїв, але полишили німецьку службу після вісток про Сталінградську битву [243].

Автор декларує свою відданість трьом дослідницьким імперативам: жодна історична подія не є непізнаваною; міркування про можливість альтернатив і коректна хронологічна увага до всіх елементів сталінської та нацистської політики є доконечні; дослідницька увага не може зосереджуватися тільки на одній переслідуваній групі, навпаки, різні історії та пам’яті варто зводити докупи [xix]. Тому перше ніж звернутися до історії совєтського голоду, класового та національного терору, «Европи Молотова–Рибентропа», «остаточного розв’язання єврейського питання» та фабрик смерти, Снайдер описує міжвоєнний політичний лад в Европі та наявні геополітичні баланси.

Снайдерова книжка – більше ніж наукова монографія; це спроба масштабної синтези, зіпертої на солідне знання багатомовної літератури предмету ...

Друкувати