Друкувати
Середа, 26 вересня 2018 - 14:08

Джерело: Часопис «Критика», Рік ІІ, Число 2 (4), сторінки 28-29

Ленін у сутінках

Лютий 1998

 

The Unknown Lenin. From the Secret Archive. Edited by Richard Pipes with the assistance of David Branderberger. Basic translation of Russian documents by Catherine A. Fitzpatrick. New Haven, London: Yale University Press 1996. – 204 p.

Кожен, хто досліджує совєтську систему, неминуче стикається зі специфічною проблемою: доводиться розглядати не лише історичні факти, а й тексти, якими та система сама себе описує. Міфи, створені кількома генераціями совєтських вождів, взаємодіють із реальністю в досить-таки складний спосіб. Будь-яка революція прагне впливати на історичний процес і цілеспрямовано змінювати історичні реалії, ставлячи собі за мету створення несуперечливого суспільного організму. З погляду російських марксистів, кінцева історична істина опирається не на факти, а на теорію, отож дозволено в разі потреби приводити реалії у відповідність із теорією за допомогою брутального насильства.

Виявивши неабияку винахідливість у застосуванні цього принципу, совєтська історіографія цілком логічно обрала Леніна на роль месії для своєї євангелії соціалістичного спасіння. Легкі мазки ретуші не змінюють загального вигляду картини: навіть Горбачов – через тридцять років після Хрущова – причиною фатального краху системи називав згубну діяльність негідника Сталіна, закликаючи повернутися до священних ленінських принципів соціалістичного будівництва. Релігійні ритуали, що підносили ідеї революційного вождя до височин одвічної віри, мали могутню гіпнотичну силу. Тіло людини, яку історія обрала на здійснення цієї епохальної місії, замуміфіковано й скульптурно відтворено в різних, залежно від мети, матеріалах; у бронзі – для столиці, в гіпсі – для сільських шкіл. Протягом сімдесяти років Леніна подавали народам Совєтського Союзу як ідеал непомильності, що не лишав жодного питання відкритим; ба навіть більше – не дозволяв ставити ніяких запитань. Критичне переосмислення ленінізму стало можливим тільки після розпаду Совєтської імперії. 1993 року вийшла друком ретельно задокументована біографія Леніна, що її написав колишній генерал Дмітрій Волкогонов (1928–1995). Він був одним із перших істориків, яких після відповідного указу Єльцина було допущено до раніше засекречених архівних матеріалів. Праця Волкогонова започаткувала радикально новий погляд на постать вождя російської революції. На підставі знайдених документів дослідник зробив висновок, у контексті совєтського менталітету рівнозначний блюзнірству: більшовицька революція від самого початку несла в собі зародок тоталітаризму, й диктаторський режим Сталіна був лише конкретним втіленням ленінських засад.

Тих, кому відомі погляди гарвардського історика, фахівця з питань більшовизму Річарда Пайпса, навряд чи здивує те, що висновки Волкогонова він цілком підтримав ...

Друкувати