Друкувати
П'ятниця, 21 вересня 2018 - 02:04

Джерело: Часопис «Критика», Рік IX, число 11 (97), сторінки 15-16

Контроверзи люстрації

Січень 2005

Люстрація - це один із аспектів проблеми «правосуддя перехідного періоду», або ж, як її ще іноді називають, «історичної справедливости». Щоби зрозуміти природу люстрації, треба звернути увагу на цей ширший контекст.

Проблема правосудця перехідного періоду постає тоді, коли держава намагається перейти від тиранії до демократії та мусить вирішити чи визначати і як це робити - а в тих моментах, коли це доречно, й карати - тих, хто був на керівних посадах, співпрацював чи мав зиск із тиранії.

Усе скеровано на те, щоби виправити історичну несправедливість, визначити й покарати головних винуватців ганебного минулого та прямувати до сповненого надій майбутнього, опертого на цінностях, притаманних відкритому суспільству, на відповідальності індивідів та інституцій і конституційній демократії, на яких тримається правова держава.

«Правова держава» - це значно більше, ніж «держава, що керується правом», так само, як і уряд, що підпо- рядковується законам, здоровіший від уряду, котрий використовує право як інструмент для контролю тільки своїх підданих, а не себе самого. Стабільна конституційна демократія має керуватися впорядкованими тривкими цінностями - в тому числі й принципами справедливости й раціональности, які передбачено в «належній правовій процедурі» і які жоден вартий своєї назви «уряд» не може змінити чи зігнорувати законним шляхом.

Один із найважливіших принципів належної правової процедури - незворотність дії закону в часі: про його вимоги громадяни мають бути попереджені заздалегідь. Закон, про який не знають, - абсурдний, а тому неправомірний. Поведінку, яку було дозволено чи якої вимагали вчора, не можна карати сьогодні. Однак життя складне, особливо в державах, які вичовгуються

з баговиння тиранії, і норми, що видавалися такими простими, - серед них і незворотність дії закону, при уважнішому огляді, коли зважити на вже здійснені спроби їх раціонального та справедливого застосування, перестають бути такими.

1998 Скажімо, не слід застосовувати зворотної дії щодо кримінального кодексу або законів, санкції яких можуть позбавити права на професійну діяльність чи здобуття засобів до існування, крім випадків, коли засуджувані в них вчинки об’єктивно заслуговують осуду - себто порушують засадничі норми порядности, що відображають загальноприйняті вимоги до цивілізованої поведінки. Ця фраза справді складна й означає дуже багато. Дозвольте мені проілюструвати її гіпотетичною справою, що ґрунтується на вже класичній для правників справі злобливого донощика, яку прописав професор Лон поважно займається правосуддям перехідного періоду. Тут подаю невеличкий фрагмент із неї:

Припустімо, що після тиранії «багряносорочечників» настав період демократичної правової норма-лізації ...

Друкувати