Друкувати
П'ятниця, 21 вересня 2018 - 05:27

Джерело: Часопис «Критика», Рік XIV, число 9–10 (155–156), сторінки 4-6

Конфлікт леґітимностей

Жовтень 2010

Відтоді, коли Конституційний Суд України виніс рішення про скасування так званої «політичної реформи 2004 року», минуло достатньо часу, щоби полум’яні спічі політичних лідерів змінилися сухими юридичними арґументами достойників, до сфери чиїх професійних обов’язків або інтересів належить тлумачення права. Друга за ліком конституційна реформа в нашій країні знову розбурхала вир юридичних баталій. Проте характер і глибина арґументів у суперечці підводять нас до не вельми втішного спостереження: відновлення Конституції України в редакції 1996 року мало набагато більше наслідків у ціннісній та онтологічній площинах, ніж у площині політико-правовій. Тому рішення Конституційного Суду можна з повною відповідальністю трактувати як втручання в суспільні цінності, підвалини суспільного буття і світогляду. Незалежно від підстав і високої мети такого втручання, воно матиме довготривалі наслідки і стосуватиметься кожного громадянина України. Адже будь-яка держава базується на певних цінностях, пропаґованих/впроваджуваних/обстоюваних у суспільстві, і саме їх відображено в конституції. Й от одним помахом руки суддів основоположну суспільну конвенцію про непорушність Конституції було вщент зруйновано.

Не можна забувати, що стосовно Конституції діє принцип: не самі конституційні зміни, а спосіб їх ухвалення має визначальну роль. Контрарґумент про те, що конституційні зміни 2004 року ухвалено з порушенням процедури, не означає, що відновлювати автентичний текст Конституції можна в антиконституційний спосіб. Адже в такій ситуації статус Конституції як підставового національного джерела права нівелюється визнанням самої лише можливости неправового втручання в текст.

Інститути державної влади, замість підвищувати довіру громадян до себе, заходилися змінювати позитивно-правове поле власних конституційних повноважень. І хоча нинішня матриця державно-владних відносин відповідає конституційній моделі в редакції 30 вересня 2010 року за фактом, проте Конституція явно не входить до переліку тих нормативно-правових актів, які повинні відтворювати реалії суспільно-політичних відносин у режимі «наживо». Конституція належить до статичних правових документів, зміни до яких вносяться не «за фактом», а внаслідок об’єктивної необхідности, після суспільної дискусії, із суворим дотриманням процедури.

В такій ситуації право просто перестає бути цінністю. Єдиною цінністю стає можливість здійснювати леґітимний примус. І ми спостерігаємо активне відчуження державної влади від свого джерела та носія суверенітету – народу ...

Друкувати