Друкувати
Вівторок, 25 вересня 2018 - 17:47

Джерело: Часопис «Критика», Рік XVII, число 9-10 (191-192), сторінки 30-31

Колективне тіло китайської культури

Листопад 2014

У світовому мистецькому просторі дедалі дужчає «східна присутність», і центральне місце тут належить китайській культурі. «Східна присутність» як джерело інновацій розмикає усталені рамки постмодернізму (і пост-постмодернізму). Зокрема, це стосується китайського соціяльно зорієнтованого (зокрема протестного) мистецтва, що його в останні роки особливо широко експонують на міжнародних виставках, кінофестивалях тощо. Тут передусім варто назвати чималий «китайський блок» в експозиції «Арсенале-2012», виставку «Китай Китай», що триває в арт-центрі Пінчука, численні тижні китайського кінематографа в Києві, кінематографічні «прориви» Чжан Імоу («суперечливого класика» китайського соціяльного кіна) та Чень Лі (чию творчість уперше було представлено на Московському міжнародному кінофестивалі 2012 року).

Основною темою, ключовим концептом цього мистецтва є колективна тілесність, детермінована етичним та політичним чинниками, що резонує на рівні тілесности індивідуальної. Китайський соціюм досліджують на прикладі «елементарних частинок»: селищна рада та нуклеарна сім’я, причому в них порушено спільні проблеми: непорушність адміністративної влади на всіх її рівнях, політику народжуваности й конфлікти, пов’язані з її примусовим обмеженням.

«Приватне» в сучасному китайському кінематографі функціонує як симптом корпоративного, що набуває форми корпореального (тобто пов’язаного з тілесною реальністю), нормативно вторгаючись у членів суспільства як у члени тіла. Виникає «тілесний бунт», що його слід вирішити лише етично через пошук суспільної гармонії й справедливости в реґулюванні повсякденних суспільних конфліктів.

«Бунтівну корпореальність» колективного китайського тіла природно пов’язано з проблемою сім’ї, насамперед – із горезвісним законом про обмеження народжуваности. Цій тематиці присвячено, зокрема, фільми режисерів Чжан Імоу «Історія Цю Цзюй» (1992) та Чень Лі «Вишенька на ґранатовому дереві» (2012). В обох кінотекстах виділено два ключових типи «клітин», що становлять це колективне тіло, – селищну раду та нуклеарну сім’ю; в обох випадках є стихійні порушення кордонів тілесности – перевищення народжуваности чи перевищення повноважень місцевої влади болісно порушують порядок соціяльної корпореальности ...

Друкувати