Друкувати
Понеділок, 24 вересня 2018 - 12:21

Джерело: Часопис «Критика», Рік X, число 5 (103), сторінки 29-30

Европа, мої неврози

Травень 2006

Шановні пані й панове,*

цей виступ мав би стати передусім виявом вдячности. Напевно, для того й існують на світі літературні премії, щоби цього доброго почуття робилося хоч трохи більше. Тому я хочу скористатися цією чудовою нагодою і Вашою присутністю в цій залі, щоб іще раз уголос висловити глибоку вдячність передусім тим, хто спричинився до виходу моїх «Дванадцяти обручів» німецькою мовою – я щиро дякую моєму Видавництву і моїй Перекладачці. Найбільша заслуга в тому, що ми з Вами на цьому світі не розминулися, належить саме їм. По-друге, я дякую тим, хто цю книжку зауважив і хто про неї писав, у такий спосіб спричинивши досить широкий розголос у німецькомовному книжковому просторі – я глибоко вдячний усім без винятку рецензентам та оглядачам цього роману. По-третє, я надзвичайно вдячний простим читачам (хоча насправді жоден читач не буває простим, тож даруйте мені умовність окреслення), так от, я вдячний усім, кого зустрів і побачив під час моїх численних читань у більших та менших містах цієї частини Европи, усім, хто щоразу заповнював авдиторії та реаґував передовсім своєю уважністю, чутливістю, сміхом, запитаннями, олівцевими помітками на сторінках. Але й тим із читачів – їх значно більше, – кого я жодного разу, на жаль, не зустрів і не побачив, хоча, сподіваюся, відчув суто атмосферно їхні переживання, викликані моїм текстом, – усім їм я страшенно вдячний.

Безперечно, я дякую містові Ляйпциґу та Організаторам цієї премії – тим для мене ціннішої, що в її назві знайшлося місце для поєднання двох понять, котрі були та є для мене ключовими: перше з них – Европа, а друге – порозуміння. Я не можу не подякувати Журі цієї премії за те, що воно так високо оцінило мої зусилля та парадоксальним чином вирішило присвоїти цю премію порозуміння творові, одним із головних мотивів якого є його, порозуміння, неможливість.

Я вдячний тобі, Інґо Шульце, за згоду на спільну подорож, за її опис, за те, що у своєму виступі ти вперше звернув мою увагу на речі, яких я досі не бачив, хоча постійно на них дивився.

Перелік усіх Вас, кому я безмежно вдячний, я міг би продовжувати й продовжувати – настільки в мені сьогодні багато вдячности.

 

Але мою вдячність віднедавна дуже зіпсовано. 20 лютого 2006 року було надруковано інтерв’ю пана Фергойґена газеті «Die Welt». Пан Фергойґен – нагадаю тим із Вас, котрі не відразу зорієнтуються, – є одним із заступників голови Европейської Комісії, тобто сказати, що він – особа офіційна, буде навіть недостатньо: він – суперофіційна суперособа ...

Друкувати