Друкувати
Четвер, 20 вересня 2018 - 14:29

Джерело: Часопис «Критика», Рік XVII, число 11-12 (193-194)

Евромайдан у текстах

Квітень 2014

Багато хто вважає, що українські протести, які за інерцією здебільшого називають Евромайданом, уже здобули свої найважливіші перемоги, попри те, що винних у побитті мирних демонстрантів не покарано, чинна влада й далі чинна, а Угода про асоціяцію – недоторканно непідписана. Для багатьох учасників перемогою є вже те, що ці протести відбулися, що сотні тисяч українців знайшли в собі волю до протистояння попри дошкульну поразку Помаранчевої революції та роки апатії.

Хай там як, але одну неспростовну перемогу Евромайданові зарахувати можна: Україна знову опинилася в центрі уваги світових медій, до того ж у дуже позитивному фокусі. Протести в Україні змогли впевнено конкурувати з такими важливими новинами, як смерть Нелсона Мандели, або такими невідворотними подіями, як різдвяні свята. Фотознімки та відеорепортажі, аналітика, просто емоційні матеріяли на підтримку мітинґувальників не сходили з екранів найбільших світових каналів і сторінок провідних видань.

Простежити навіть усі західні матеріяли складно, а вже щодо текстів українських авторів, то вони й геть незліченні: здається, в останні півтора місяця писати не про Евромайдан було моветоном, і такі статті провалювалися в інформаційне небуття, недокоментовані на сайтах і недолайкані в соцмережах. Чимало уваги присвятили українським подіям і блоґери та журналісти з Росії, більшість яких скористалися можливістю приїхати до Києва та побачити все на власні очі.

У текстах усіх трьох умовних блоків – українського, російського та західного – можна простежити певні тенденції та об’єднавчі мотиви. Розглядаю їх, рухаючись від епіцентру подій до периферії, від текстів безпосередніх учасників, палко зацікавлених в успіху протестів, до текстів більш відсторонених спостерігачів.

* * *

У текстах українських авторів від самого початку найбільше, певно, простежувалося радісне здивування тим, що українці в такій великій кількості піднялися на протест, попри те, що жодні прогнози такої можливости не передбачали. Особливу увагу авторів на початку протестів привернула активна участь у них студентства. Той перший етап тепер подеколи навіть називають «студентським майданом». Такий розвиток подій вочевидь увійшов у суперечність із поширеним стереотипом про політичну пасивність і низьку громадянську свідомість молоді та породив цілу низку текстів, пронизаних патосом народження нової нації чи принаймні переродження старої. «Студентський порив (не бажаючи образити всіх нас, решту) – чи не єдине, що дозволяє говорити про вражаючу перемогу Країни на тлі принизливої капітуляції держави», – пише Сергій Рахманін у статті «Чайка на ім’я Евромайдан» («Дзеркало тижня. Україна», 2013, 29 листопада) ...

Друкувати