Друкувати
Четвер, 20 вересня 2018 - 10:28

Джерело: Часопис «Критика», Рік V, Число 6 (44), сторінки 7-9

Експансія звичного

Червень 2001
Війна, влада, нові функціонери

У продовж двох останніх-років – від початку другої Чеченської війни 1998 року аж до ухвалення державних символів країни на межі XX–XXI століть – у Росії склалася нова політична та інформаційна ситуація. Спрямованість і зміст ніким не планованих, можливо, навіть, ні для кого не бажаних зсувів, які, одначе, відбулися в цих сферах, можна схарактеризувати як іще одну номенклатурну спробу затримати, обмежити, так чи інак поставити під контроль процеси розпаду політичних та економічних інститутів пізньорадянського суспільства, що тривають і дотепер. Конкретніше, йдеться про перехід від групових форм соціальної дії (принаймні, від спроб ініціативних груп кінця 80-х – початку 90-х діяти у такий спосіб) до сьогоднішніх кулуарних технологій влади та анонімного тиску мас-медій. Можна окреслити низку визначальних ознак нинішньої політичної та інформаційної ситуації:

• Суспільний простір очевидно збіднюється, соціальне розмаїття послідовно усувається. Найпомітніше це у політичній сфері, де стався свого роду «негативний відбір»: у публічну політику прийшли й ще прибувають не програмові лідери з широкими горизонтами та поважними цілями, не серйозні організатори, а, по-перше, чиновники, виконавці, дібрані на підставі корпоративної солідарності, давніших зв’язків і особистої лояльності, по-друге, допущені або безпосередньо призначені найвищою владою розпорядники основних ресурсів суспільства (природних, майнових, комунікативних) із числа колишньої номенклатури другого й третього ешелонів, а також окремі молодші «прагматики» й «технологи влади».

• Політична авансцена позбавлена будь-яких незалежних соціальних сил, спільнот, груп, здатних представляти й обстоювати свої інтереси. Ніяких альтернативних соціальних рухів (наприклад, молодіжних, правозахисних чи екологічних) упродовж дев’яностих років у Росії не виникло, а ті, що нібито окреслилися, залишаються вкрай локальними, малоавторитетними й часто-густо перероджуються на нові номенклатурні організації. Це, як засвідчили останні парламентські та президентські вибори й політичні перетасування наступних місяців, призвело до фактичної ліквідації в країні багатопартійної системи. Відзначу, що випадки посилення консервативних елементів у суспільстві, редукція громадського життя, соціальна стагнація тощо як наслідок демократичних (за процедурою) виборів відомі дослідникам модернізації у країнах «третього світу» (наприклад, в Індії).

• Відповідно, самостійні фігури, що втілюють соціальну інновацію, а заразом ділянки суспільного життя, де виявляють себе активізм, свобода, багатство, незалежність і де діють такі фігури інноваторів, зазнали в публічній мові, в мас-медіях, у масовій свідомості явної негативної переоцінки ...

Переклад: 
Друкувати