Друкувати
П'ятниця, 21 вересня 2018 - 20:38

Джерело: Часопис «Критика», Рік XIV, число 1-2 (147-148)

Дискусія: Український модернізм

Лютий 2010
Невивчений український модернізм Богдан Бойчук 

1

Читаючи книжку Тамари Гундорової «ПроЯвлення слова», я переживав то великі піднесення, то розчарування.

У першій статті «Інший модернізм: у каноні й поза каноном» авторка дає теоретичне підґрунтя світового модернізму й обговорює його властивості: елітарність (чи інтелектуалізм), новизна (make it new) й експеримент. Обговорює також фундаментальні настанови модернізму, а це тяжіння до високої культури (Ніцше), принцип мистецтва для мистецтва та богемність. Багато місця відведено проблемам високого й низького мистецтва.

Тамара Гундорова застосовує потужний дослідний апарат і великий інтелектуальний фактаж. Отже, вона чудово знає, що таке модернізм і які його прикмети. Та коли вона приступає до обговорення українського модернізму, все це знання наче випаровується: шкала вартостей нагло падає вниз й наперед виступає запозичена концепція «іншого модернізму» (по суті «ніякого модернізму»), що його визначають такі категорії, як фемінізм, націоналізм, постколоніялізм тощо. Всі вони не мають ніякого стосунку до модернізму, який був у першу й останню чергу феноменом стилів.

Мені дуже дивно, що Гундорова, маючи таке велике знання модернізму, вже напочатку заявляє, що її цікавить не «ряд імен, які можна вписати в канон, а вузли сполучень і переходів між старим і новим мисленням». А суть саме в «ряді імен», тексти яких утверджували модернізм і визначали його характер. Це підвалини. І ніколи не можна забувати, що модернізм був рухом стилів, а не дискурсів. Великими модерністами, наприклад, були Рембо, який не входив ні до яких дискурсів, і такий славний теоретик, як Еліот. Але й Еліот став модерністом не завдяки своїй критиці, а завдяки поетичним текстам.

Тому, коли Гундорова твердить, що «було би значним спрощенням зводити модернізм до літературного стилю», – то я, знов-таки, дозволю собі не погодитися. Це те саме, що сказати: було би спрощенням картину Пікасо «Гола сходить сходами» зводити до стилю. А що ще поза стилем існує в цій картині? Я вважаю, що велике спрощення – зводити модернізм до дискурсів та «іншого модернізму» й розводнювати його.

Тамара Гундорова робить іще одне твердження в першому розділі, де встановляє параметри своєї праці, асаме: «В українській літературі перша висока модерністська хвиля триває десь від 90-х років XIX століття аж по кінець 20-х років століття XX».

Я ставлюся до цього твердження скептично. Чи не розумніше було б насамперед проаналізувати тексти письменників у площині стилів і встановити, чи існував справжній український модернізм у добу fin de siècle. Без такого аналізу нема п р о щ о говорити, бо самі дискусії «між новим і старим мисленням» моденізму не творять ...

Друкувати