Друкувати
Понеділок, 24 вересня 2018 - 18:04

Джерело: Часопис «Критика», Рік XX, число 5–6 (223–224), сторінки 37-39

Бог і бляшанка аерозольної фарби з нами

Серпень 2016

Українська Революція Гідности 2013–2014 років спричинила справжній вибух творчости. Як стихійний імпровізаційний карнавал вона спровокувала розмаїтий креатив насамперед у громадському просторі центральної площі Києва. У якомусь сенсі природно, що стрит-арт став засобом публічного висловлювання і за межами Майдану, по всій країні. Мірою того, як революція добігала кінця та розгорталися травматичні події: розстріл Небесної сотні, анексія Криму та війна на Донбасі — стрит-арт далі слугував формою публічного висловлювання в Україні, спричинивши появу численних творів за короткий час. Більшість цих робіт сповнено образів козаків, українського національного поета Тараса Шевченка та кольорів українського прапора. На перший погляд вони можуть здатися монолітними репрезентантами ідентичности, войовничости або підтримки націоналістичної ідеології. Погоджуючись із думкою Ярослава Грицака й інших дослідників, я вважаю, що ці твори та їхні виражальні засоби позначають радше діяпазон цінностей, відмінних від націоналістичної ідеології, цінностей, сформульованих під час революції, що стали частиною дискурсу громадських активістів у формуванні постреволюційного суспільства. Як і саму назву революції, політичний активізм у постреволюційній Україні, здається, зосереджено на принципах гідности, свободи, солідарности, співпраці, соціяльної відповідальности і перемоги мультикультуралізму. Постреволюційний стрит-арт у світлі суттєвих потрясінь, із якими зіткнулася країна, не лише артикулює та пропаґує цю систему цінностей, але й перетворює громадський простір на місце діялогу та співучасти у житті спільноти.

Мистецтво у революційному просторі

Під час революції на Майдані творили митці всіх мастей. Чимало культурних проєктів, що виникли на тлі протестів, мали форму співтворчости. Найвідоміші з них відбувалися в Українському домі та бібліотеці Майдану. Роблячи свій внесок у публічне мистецтво Майдану, львів’янин Володимир Свачій спорудив полотно-стіну, що набула значення публічного форуму для візуального висловлювання. Свачій створив місце та засоби для громадських обговорень, що спонтанно набули візуальної форми — за прикладом інших знаменитих стін, зокрема стіни Ленона у Празі. Чимало людей залишили тут написи різними мовами та малюнки. Найчастіше йшлося про українську символіку: козаків і портрети Шевченка, інтернаціоналістичні та патріотичні гасла, як-от «Слава Україні» і «Любіть Україну». Цей форум можна потрактувати як конденсат національної ідентичности, але ще більше він артикулював набір цінностей: Шевченкове дисидентство, незалежність козаків і підтримку акції протесту ...

Переклад: 
Денис Омелянчук
Друкувати