Вистави для люду чи таїнство? Зрозуміло, що обидві іпостасі для театру звичні, але яка йому найліпше пасує сьогодні? Може, дивно запитувати це, щойно прочитавши антологію драматургії, видану в незалежній Україні незалежних театрів, у демократичний та позаідеологічний час. Ба більше: чергової антології, адже в минулі роки виходили друком «діти» проєктів «У чеканні театру», «У пошуках театру», і нова антологія, яку впорядкувала Надія Мірошниченко (її ім’я також знаходимо серед натхненників і керівників цих проєктів), в певному сенсі, продовжує цей ряд. Природно, що до «Страйку ілюзій» переходять чимало дійових осіб із «попередніх актів», хоч є, безумовно, й нові імена. Так само вихід антології пов’язано з окремим театрально-мистецьким проєктом під назвою «Наша драма»: його започаткували Центр ім. Леся Курбаса і театр ім. Івана Франка спільно з групою українських театральних діячів. За задумом, проєкт давав можливість драматичному творові зануритися в його природну стихію: спершу читання на публіку, потім постановка найкращих п’єс у рамках конкурсу режисерів.

Тепер роботи авторів, які свого часу брали в цьому проєкті участь, з’являються друком. Це не відбиток і не продовження проєкту: твори нові, і лише знайомі імена говорять про те, що маємо справу не просто з добіркою драматичних текстів, а з продуктами певної творчої «корпорації». Цей дух командности організовує внутрішнє життя Театру, і його важко іґнорувати, коли знайомишся з самими творами. А ті виявляються не так літературою «для читання», як жестом чи реплікою, що має і зміст, і – мов окремий сюжет – ще й біографію. Вони стають фактами життя сучасного театру, який жадає експериментів та протестів – самі назви збірників, «пошукові» та «страйкові», неодмінно мають наголошувати цю рису.

В такому сенсі український театр справді набуває рис таїнства, ознак окремої реальности, де випадковість мала б поступитися місцем концептуальності. Інша річ, що розмова про чільну концепцію не на часі. А може, комусь такі розмови взагалі не сподобаються – хай, мовляв, буде свобода свобод, а глобальних моделей національного стилю з нас «вистачить» (так? якщо вони були…). «Експеримент» тут повсякчас полягає радше у випробуванні кількох готових і знаних типів експериментальної творчости. Знаходимо щось від реальної, психологічної й «актуальної» дійсности («Дев’ятий місячний день» Олександри Погребінської, «Самогубство самотности» Неди Нежданої), щось від «фантастики», фантасмагорії та фентезі a la Льюїс Керол або Джон Бойнтон Пристлі («На виступцях» Катерини Демчук і «Шляхетний дон» Сергія Щученка), щось – від абсурдизму й інших проявів нефігуративности, які допомагають говорити й показувати більше, аніж можна уявити в «тверезому» глузді й «фотографічному» стані свідомости (п’єси «Я. Сиріус. Кентавр» Лариси Паріс і «Сестра милосердна» Володимира Сердюка, «Душа моя зі шрамом на коліні…» Ярослава Верещака та «Зніміть з небес офіціянта» Олега Миколайчука-Низовця). Є також по-модерному зваблені фольклором, мітологічними й священними сюжетами твори Богдана Жолдака («Чарований Запорожець») та Олега Гончарова («Сім кроків до Голгофи»). Кожна п’єса цікава, індивідуальна, кожна мислить і кожна, «страйкуючи» проти ілюзії, якою завжди був театр, усе-таки зберігає тугу за режисером. Себто її страйк не поборює театру, а радше формує його, так, немов ми, молоді, проходимо період насиченого навчання, вивчаючи смак, колір і межі сцени. Прогнози ж робити зарано.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.