Липень 2016

Спроба розібратися у хитросплетенні версій і вигадок після невдалого перевороту в Туреччині

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
770 переглядів

Державний переворот 15 липня в Туреччині розпочався о пів на одинадцяту вечора. Саме тоді військові загони в супроводі танків захопили один із двох найбільших мостів, який з’єднує азійську та европейську частини міста і вважається головною автомаґістраллю мегаполіса із понад п’ятнадцятьма мільйонами жителів. Протягом наступних 14 годин і самі турки, і решта світу дізнавалися про перебіг подій уривками з новиннєвих повідомлень («Вибух в Анкарі»), чуток («кажуть, Ердоґан просить політичного притулку в Німеччині») та саркастичних коментарів у соцмережах («хіба не кумедно – режим, що всіляко придушував публічні виступи, почав через Twitter кликати народ на барикади!»).

Наступного тижня розрізнені частини пазлу почали поволі складатися в єдину картину, чи то пак декілька більш-менш логічних сюжетів – ними намагалися пояснити, хто стояв за переворотом, що в них було на меті і якими будуть наслідки.

Провладна Партія справедливости і розвитку (ПСР, турецькою – Adalet ve Kalkınma Partisi, АКР), яку очолює нинішній президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоґан, звинуватила в заколоті послідовників відомого турецького проповідника й богослова Фетхулаха Ґюлена, який нині мешкає в Пенсильванії. Релігійна організація Ґюлена та Партія справедливости і розвитку довгий час (від 2002 року, коли ПСР прийшла до влади) виступали єдиним фронтом задля досягнення спільної мети. Однак 2013 року після гучного корупційного скандалу та розгону демонстрацій у парку Ґезі політичні шляхи лідерів розійшлися. Відтак очільники провладної партії проголосили прихильників Ґюлена «п’ятою колоною» та «паралельною державою», що прагне збаламутити народ і скинути уряд, зламавши систему зсередини, вдаючись до пропаґанди, підпільної монополізації судів, а тепер уже й збройного перевороту.

Не всі політичні оглядачі підтримали офіційну версію. Чимало коментаторів із Туреччини та інших країн давали подіям інше пояснення. Переворот називали то політичною змовою, яку профінансувало ЦРУ1, то цинічним ходом самого Ердоґана і його прибічників2. Як засвідчило експрес-опитування, що його провело одне із лондонських аґентств, ці теорії досить популярні і серед самих турків3. У суспільстві множаться припущення та змагаються за першість найрізноманітніші версії, а з початком урядової зачистки державних установ обставини путчу взагалі відійшли для багатьох на другий план. Тим, хто й справді прагне з’ясувати причини та наслідки невдалого перевороту, варто мати на оці декілька важливих моментів, щоб не потрапити в полон хибних уявлень.

Насамперед слід визнати, що під час перевороту на вулиці вийшли громадяни розмаїтих релігійних і політичних переконань. Одні виступали на підтримку нинішнього режиму, а другі просто йшли захищати демократію від незаконних зазіхань. Однак політичні оглядачі й журналісти в такі подробиці не вдавалися і всіх поголовно нарекли прихильниками президента. Насправді ж лідери основних опозиційних партій Туреччини відразу засудили спробу перевороту і...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.