Квітень 2012

…Але істина дорожча (про помилку, яка таки була)

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
855 переглядів

У травні 2011 року «Укрпошта» з нагоди майбутнього 200-річного ювілею Шевченка випустила в обіг поштову марку «Казашка Катя» за відомою сепією Шевченка (1856–1857). Це зумовило появу моєї репліки «Помилка невиправна?» в газеті «Урядовий кур’єр» від 6 вересня, в якій довелося звернути увагу на те, що така назва Шевченкового твору хибна, адже від 1983 року усталилася інша, більш слушна: «Молитва за небіжчиків» (в іншому варіянті – «Молитва за померлими»). Із цим не погодилася завідувачка відділу Національного музею Тараса Шевченка Тетяна Калініна, опублікувавши в тій самій газеті статтю «Помилка, якої не було» (6 січня 2012 року), викликану тим, що «Укрпошта» звернулася до Музею по роз’яснення. Оскільки «Урядовий кур’єр» не практикує вузькофахових дискусій на своїх сторінках, я змушений просити про допомогу «Критику», аби пояснити декілька моментів.

Тетяна Калініна визнає загальновідомий факт, що Катя не була казашкою: «Щодо коментаря М. Павлюка, то його використання в публікації О. Бороня на користь назви “Молитва за небіжчиків” некоректне: у примітках до спогадів Н. Ускової йдеться в першу чергу про те, що Катя лише позувала в казахському одязі, але не була казашкою». Наголошую: зберігати назву «Казашка Катя» – алогічно, бо Катя – росіянка-старообрядниця. Калініна зауважує, ніби «Володимир Яцюк атрибутував малюнок “Казашка Катя” як “Молитва за небіжчиків”, залишивши поза увагою історію побутування згадуваних творів – як малюнків, подарованих Шевченком Усковим, так і малюнків, надісланих до Литви і проданих там Бр. Залеським». На жаль, Володимир Яцюк уже не зможе забрати слово в принциповій для нього дискусії. Я ж лише зазначу, що цей малюнок шевченкознавець на основі уважного візуального вивчення ориґіналу насправді розглядав як первісний варіянт першої частини нині не знайденого диптиха «Молитва за небіжчиків», що його автор надіслав Бр. Залеському, тому ще 1983 року слушно запропонував для нього таку ж назву, адже завжди доречніше вжити формулювання митця, аніж вигадувати дослідницьке найменування. У жодному разі не наполягаю на єдиноправильності назви, яку запропонував Яцюк, але мені невідомі наукові публікації, які спростовували би його міркування. Зайве пояснювати, що наведений у статті Калініної на користь попередньої назви сепії довгий перелік імен відомих дослідників мистецької спадщини Шевченка, чиї праці вийшли до з’ясування помилки, нічого не доводить. В альбомі «Національний музей Тараса Шевченка» (упорядники Т. Андрущенко, С. Гальченко, 2002) цю Шевченкову сепію названо «Молитва за померлими».

Наприкінці допису Тетяна Калініна доходить висновку, що мої «арґументи щодо “хибної атрибуції” одного з найпопулярніших малюнків Т. Шевченка та твердження про те, що назва “Казашка Катя” начебто помилкова й “давно спростована академічним шевченкознавством”, є суб’єктивними, а легковажна зміна традиційної, хоч до певної міри й умовної назви широко відомого твору, не додасть нічого, крім непорозумінь». Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, що його маю честь представляти, якраз репрезентує академічне шевченкознавство: у шеститомній «Шевченківській енциклопедії», котру Інститут готує за участи низки наукових установ, передовсім НМТШ, згаданий малюнок буде описано під назвою «Молитва за померлими», як і у відповідному томі академічного «Повного зібрання творів» Шевченка в 12 томах. Недоречно приписувати мені «легковажну зміну» назви – це арґументовано зробили майже тридцять років тому. Крім того, дозволю собі нагадати: в «Шевченківській енциклопедії», приміром, із поглибленням наших знань про творчість митця довелося змінити назви понад сотні творів, що, до речі, узгоджено з НМТШ. Для уникнення плутанини попередні назви також наведено.

Шкода, що «Укрпошта» звернулася тільки до Національного музею Тараса Шевченка, не поцікавившись думкою Інституту літератури. Намагання вдавати, нібито питання є неоднозначним, замість визнати...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі