Приємно відзначити, що коло тих небагатьох видань, які чинять цей опір «тут і тепер», поповнилося нещодавно (2000 року) збіркою наукових праць «Sententiae», що його зініціювала Спілка дослідників модерної філософії (Паскалівське товариство, створене під егідою Українського філософського фонду).

Традиційно на філософію або покладають надто великі надії, або нехтують її. Кількість тих, хто чекає від філософського розуму плідних новацій і корисної роботи, не перебільшує кількости тих, хто вважає філософування марною справою. Проте, більшість не належить ані до першої, ані до другої категорії, їм властива звичка асимілювати з навколишнього середовища (й культурного, звісно, теж) поживні для себе речовини.

«Кольчужний» скандал став тим «моментом істини», котрий відкрив очі на цілу низку питань стосовно України. Сьогодні вже очевидно, що справжній вплив західного суспільства на українську дійсність і владу набагато менший, аніж уявлялося як на Заході, так і в самому українському суспільстві.

Реформування як спосіб зберегти минуле, викохати історичні традиції – це безглуздя. Минуле можна тільки враховувати – тією чи іншою мірою, по-консервативному чи по-ліберальному. В реформуванні повинні бути ясно виражені цілі й прагнення, що мають реалізуватися в майбутньому. Це й є національний інтерес. Поки він не визначений експліцитно, не може бути й мови про часткові чи кардинальні зміни. Прошу не відносити це спеціяльно до реформи правопису. Мені тільки видається, що вона недостатньо продумана з погляду цілей, які ставить. Насамперед тому, що чітко не сформульовано наш національний інтерес узагалі. Це стосується і всіх інших реформ. І саме тому ми не почуваємося відповідальними громадянами – членами єдиної національної спільноти.

Салон Ґертруди Стайн переповнювала атмосфера відчуття змін, модернізм шукав нових виражальних засобів, і нове творили молоді. Американська культура, здавалося, проминула чи не найважливіші фази розвитку, хтось змушений був це компенсувати, бо англійська література не вважалася питомо американською. Найпомітнішими постатями, що започаткували власне американську модель, були Волт Вітмен та Едґар Алан По – поети виразно культурологічного простору, бо, по-перше, вони не мали нічого спільного з індіянською культурою, яку було відкинуто, й не належали до европейської традиції, яка зникала сама собою.

Grzegorz Przebinda. Większa Europa. Papież wobec Rosji i Ukrainy. – Kraków: Wydawnictwo ZNAK, 2001.