Статті

На думку Єшкілєва, «весь дискурс постмодернізму просякнутий нюансованою іронією творчого безсилля, впевненого, що творення “нового” припинилось на вселенських теренах Мистецтва». Цей сумний стан занепаду, зрозуміло, нікуди не веде, а його іманентний розвиток – лише цитація, фраґментування набутого та перекомбіновування. Саме такій, «невигідній» для справжнього генія ситуації, автор проекту протиставляє «деміургійні практики», що назагал є «специфічним способом творення художнього тексту, коли автор обумовлює сюжет, концепцію та дискурсивний простір літературного твору побудовою специфічного персонального світу з його фізичними, соціальними, ідеологічними законами, відмінними від наявного у сущому і оформленого власною історією».
Короткочасний ентузіазм українсь¬кого суспільства та інтелектуальних еліт, спричинений здобуттям неза¬лежності, дуже швидко змінився фрустрацією. Особливо тоді, коли виявилося, що держава не може або не хоче подолати кризи, яка її роз¬дирає. Розгубленість українських еліт підсилювалася тим фактом, що вони, крім господарчої кризи, кризи держави, опинилися перед пробле¬мою невикристалізуваної національ¬ної ідентичності більшої частини суспільства. Вже не кажучи про те, що українські інтелектуали насампе¬ред змушені були відповісти собі на підставові запитання: які найбільші загрози для тотожності українців? до якої цивілізації вони належать або ж, радше, хотіли б належати? Укра¬їнський книгодрук перебуває в гли¬бокій кризі...

Сторінки83