Статті

До третього (2013) і четвертого (2015) видання «Історії з грифом “Секретно”…» В’ятрович написав досить розлогий вступ. Цікаво, що цей текст у всіх трьох виданнях мало відрізняється за змістом. У виданні 2015 року було додано інформацію про революційні події в Україні наприкінці 2013-го — на початку 2014 року та бойові дії на Донбасі у 2014–2015 роках. Як і 2013-го, через два роки В’ятрович стоїть на позиції того, що зовнішні і внутрішні сили в Україні «нав’язують» Україні свою версію історії та експлуатують «старі історичні міфи». При цьому автор не пояснив, кого саме він має на увазі: Росію чи країни Заходу, дуже незадоволені ющенківською політикою пам’яті (особливо щодо героїзації діячів ОУН). Окрім того, В’ятрович зовсім не дає тлумачення слову «міт». Тексти написано в стилі грубого...
Хаотичність і амбівалентність, властиві всім соціяльним революціям, зокрема й українській, роблять їх наукове дослідження нелегким. Навіть суспільствознавцям, добре обізнаним із пострадянською історією України, від початку 2014 року стало все складніше адекватно відстежувати, викладати й оцінювати сукупність явищ, тенденцій та перспектив приголомшливого розвитку в багатьох сферах українського соціюму. Проблему недостатнього розуміння новітніх українських змін поглиблює загальна недорозвиненість соціяльного моніторинґу та суспільних наук усіх пострадянських країн, зокрема й України. Суспільствознавчу інтерпретацію різних інновацій ускладнює й те, що вони відбуваються в умовах так званої «інформаційної війни».
У всьому розмаїтті українських літературних антологій ХХ століття Олена Галета виокремлює декілька смислових груп. Окремо прописано історію перекладних антологій та низку радянських антологій-хрестоматій із їхнім класицистичним розподілом за «родами та жанрами», із дидактичними статтями та «відображеним каноном» (постійним озиранням на російські «зразки»). Однак у чотиритомній «Антології української поезії» (1957), яку упорядкував Максим Рильський разом із Миколою Нагнибідою, була суттєва новація, яку Олена Галета цілком справедливо вважає за надзвичайно важливу для концептуальної історії літератури: вперше «лінійку поетів» відкриває Григорій Сковорода і українське бароко стає одним із базових елементів у новій моделі літератури та культури.
Що не так із економіками Заходу і з економічною наукою? Відповідь залежить від того, про яку економіку йдеться — хорошу чи справедливу. Багато хто у Західній Европі й США відчуває, що нашим економікам бракує справедливости, хоча погляди на справедливість дещо різняться. Одна група економістів, яку впродовж десятиліть очолював британський економіст Ентоні Аткінсон, уважає, що на Заході триває чергове Позолочене століття нерівности у рівнях доходів і добробуту. Послугуючись утилітаристськими поглядами Джеремі Бентама, вони пропонують розподіляти дохід від високозабезпечених до малозабезпечених, аж поки буде досягнуто максимальної «суми корисностей». Утім, питання в тому, чи враховує ця доктрина інтуїтивне відчуття того, що є справедливим.

Сторінки92