Статті

Політичну історію постсовєтських народів можна описати в термінах конфлікту між тенденціями персоналістичного авторитаризму і парламентської демократії. Досягнення і невдачі цих націй безпосередньо збігаються з розвитком представницьких парламентів, прозорих виборчих систем та політичного плюралізму. Національний діялог і орієнтацію на суспільне благо підтримують в основному парламенти — як мінімум, у тих країнах колишнього Совєтського Союзу, в яких вони досі існують. Постсовєтські країни — поняття досить недавнє. Розвиток нових незалежних держав, що бере витоки із совєтських тоталітарних і посттоталітарних інституцій, із політичних винаходів доби «перебудови» і ліберально-націоналістичних експериментів початку 1990-х років, підживлює трагічна напруженість між авторитарними і ...
Це нині ми вживаємо слово «депресія», а ще сто років тому казалося «меланхолія». Щоб краще підготуватися до огляду виставки, я й узяв із собою «Лєнца». Головний герой (прототипом якого є письменник із таким, власне, прізвищем) – меланхолік із XIX століття, але чимдалі читаю, тим більше переконуюся, що це не припорошена пилом історії меланхолія, а розповідь про одного з нас. Лєнц страждає від «пронизливої самотности», яку ще називає «нудьгою», і почувається внутрішньо «порожнім, вистиглим, мрущим», а власне існування відчуває не інакше як «неуникний тягар». У цій дошкульній самотності йому відкривається марнота довколишньої дійсности. У бажанні втекти від світу, що «має страхітливі риси», Лєнц не раз – і безрезультатно – намагався вкоротити собі віку, аж врешті його господар, турботливий...
Кримський іще 1918 року, за часів гетьманату Скоропадського, сформулював у начерках до завдань Академії наук, що створювалася у Києві, доволі широке розуміння історії України, що містило східний компонент і обмежувало виняткову прероґативу славістики. Як підкреслював Кримський, стародавня історія теперішньої Росії була місцем життя різних східних народів, і перед українською наукою стояла низка завдань, що очікували на планову розробку. Іраністика, тюркознавство та арабістика (на арабістиці робився особливий наголос) — без цих трьох наук всебічна, позбавлена однобокости історія українства неможлива; без них зяючі лакуни будуть неминучі у самій україністиці.

Сторінки92