Статті

Тиранія утверджується тоді, коли по­літичний світ починає занурювати­ся в темряву. Ця загроза супрово­джує політику від самого її початку. Хтось каже, що це стається закономірно. Подібно до того, як Земля обертається довкола Сон­ця, тим самим підкоряючись циклам змін дня і ночі чи зими і літа, політичний світ піддано циклізмові від порядку до хаосу, від свободи до тиранії. Інші кажуть, що не­має невідворотного (чи нехай уже буде — природного) закону народження тиранії. Ця друга позиція радше передбачає, що тира­нами стають, бо державці спокушаються владою, починають робити неправильні речі, які накопичуються, мов снігова куля, або ж перетворюють свій перфекціонізм на хворобливу самовпевненість, відчуваю­чи страх екзистенційної пустки від втрати влади...
В історії Росії та її теперішньому віра в необхідність «особого пути» у напрямку модерности навіть сильніша, ніж у Німеччині. Уся інтелектуальна та політична історія Росії зводиться до конфлікту між тими, хто вірить, що Росія є чи має бути невилучною частиною Заходу, так званими «західниками», і тими, хто переконаний, що вона є, повинна бути чи буде чимось особливим, так званими «слов’янофілами». Усі недемократичні уряди Росії – за царату, комуністів чи теперішніх правителів – у цьому сходяться. За династії Романових, секретарів КПСС чи нинішнього режиму Росія завжди вважала себе частиною «цивілізованого світу» (популярний російський термін на позначення спільноти промислово та соціяльно розвинених країн)
Для розмови про цей текст із українською авдиторією є дві додаткові причини. Перша – це привід замислитися про основні наслідки українських міґрацій після 1991 року (з їхніми масштабами, за даними ООН, у 5,8 млн осіб станом на 2015 рік), а також про те, як може розвиватися наша міґраційна ситуація у найближчі роки або й десятиліття. Адже тему транснаціональних міґрацій із незалежної України не контекстуалізовано достатньою мірою ні в українському медійному просторі, де явище найчастіше зведено до дискурсу «заробітчанства», ні в академічному, де існують лише декілька національних досліджень і деякі спорадичні звіти міжнародних неурядових дослідницьких організацій (які, проте, не дають достатніх результатів для ширшого аналізу).

Сторінки82