Форум

Українська система охорони здоров'я: проблеми і виклики

Про цей форум

Системи охорони здоров’я – це комплексні утворення, розроблені для контролю як за індивідуальними, так і суспільними негараздами, пов’язаними зі здоров’ям. Здатність хоча б відносно утримувати рівень інфекційних захворювань (таких, як ВІЛ, туберкульоз, холера або кір) – ключовий індикатор того, наскільки добре функціонують системи охорони здоров’я. Епідемії інфекційних захворювань зумовлюються зокрема й соціяльною взаємодією; сексуальні практики, особливості вживання наркотичних препаратів, ба навіть побутові звички гігієни рук та миття харчових продуктів зумовлюють способи поширення інфекційних захворювань у суспільстві. Ефективна система охорони здоров’я здатна втрутитися в епідеміологічні процеси і знизити ступінь розповсюдження інфекційних хвороб завдяки стратеґіям їхнього попередження і стратеґіям лікування, ефективність яких очевидно  доведено.

Українська система охорони здоров’я, якщо оцінювати її за такими критеріями, не є ефективною. Попри те, що показники вживання наркотиків та користування засобами контрацепції у Сполучених Штатах та Україні подібні, рівень розповсюдження ВІЛ в Україні є у 4.5 рази вищим1, а рівень захворюваности на ВІЛ серед тих, хто вживає наркотики, дорівнює найвищим аналогічним показникам у Чорній Африці. Рівень захворюваности на туберкульоз в Україні більш ніж у 30 разів вищий, ніж у Сполучених Штатах, а показники успішности української системи охорони здоров’я в галузі госпітального лікування туберкульозу настільки низькі, наскільки вони могли би бути за повної відсутности такої системи2. Ці проблеми не можна поставити на карб зміні режиму, революції чи війні – вони виникли давно і визначають українську систему охорони здоров’я впродовж десятиліть.

Україна стрімко стає світовим лідером у виробництві технологій та програмного забезпечення. На кожні 100 українців припадає 144 мобільні телефони.3Україна – четверта найпотужніша у світі батьківщина ІТ-професіоналів, одразу після Сполучених Штатів, Індії та Росії. Чому ж нація, яку «Форбс» нещодавно назвав «наступною силіконовою долиною»4, не може вилікувати своїх громадян від туберкульозу, не здатна контролювати ВІЛ, але допускає рецидив захворюваности на поліомієліт – хворобу, яку можна попередити вакциною і яку було викорінено на европейському континенті вже більше 10 років тому? Чому рівень успішности лікування захворювань в Україні падає в той час, як нові технології зростають? Чому недовіра до системи охорони здоров’я в Україні настільки велика? Чому ті самі українці, які запровадили високу планку споживацьких очікувань на ринку, почуваються безпорадними перед викликами створення централізованої системи охорони здоров’я, яка має їм слугувати?

У статтях, поданих нижче, дослідники та дослідниці проблем охорони здоров’я, які працювали в Україні тривалий час, висловлюються щодо чотирьох ключових моментів у сфері контролю за інфекційними хворобами: загальнообов’язкова вакцинація, туберкульоз, вживання ін’єкційних наркотиків та потреби в царині охорони здоров’я чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками – і пропонують свої відповіді на порушені тут питання. 

• 1.http://www.unaids.org/en/regionscountries/countries
• 2.Неопубліковані дані з Brown Ukraine Collaboration.
• 3.http://data.worldbank.org/indicator/IT.CEL.SETS.P2
• 4.http://www.forbes.com/sites/gregsatell/2014/11/24/could-ukraine-be-the-n...