Форум

Раса і постколоніялізм в Україні та Північній Америці

Про цей форум

Ми з радістю оголошуємо про запуск онлайн-форуму «Критики» на тему «Раса і постколоніялізм». Відтоді, як уперше виникла ця ідея і ми почали працювати над запуском форуму, минуло вже чимало часу. Редактори Олег Коцюба, Джесика Зихович і Ґрейс Магоні обрали цю тему, реаґуючи на дедалі гострішу потребу в продуктивному дискурсивному обговоренні питань раси та постколоніялізму в США. Запускаючи цей форум, ми хочемо подякувати Інститутові Критики, особливо баченню та ініціятиві онлайн-редактора Олега Коцюби. Також ми вдячні за допомогу тим, хто підтримує веб-портал, а ще за інтелектуальну щедрість нашим друзям і колеґам по обидва береги Атлантичного океану, які наголошували потребу нагального осмислення цих проблем, методів та роботи, яка відбувається і в межах академічних досліджень, і поза ними.

Формат і дизайн форуму було оновлено 2021 року у рамках Програми українських студій ім. Лисяка-Рудницького Українського інституту (Київ) у співпраці із Канадським інститутом українських студій (університет Альберти, Канада). Ми щиро дякуємо обом партнерам проєкту за їхню підтримку у його реалізації.

***

Колись Аристотель зауважив, що для того, аби бути громадянином, треба знати і як керувати, і як бути керованим:

Потрібно розглянути, кого треба вважати громадянином і що таке громадянин? Річ у тім, що про поняття «громадянин» часто сперечаються <...> (Дехто запевняє), що, наприклад, хто в демократичному устрої громадянин – за олігархії може ним і не бути1.

Інавґурація Трампа означила повернення (власне, реверс) до історії колоніяльного походження Америки посеред пізнього капіталізму. У Трамповій «великій» Америці (#Great America), сповненій насильства і керованій машиною пропаґанди, яка каже громадянам, що «великими» вони можуть бути лише в руках лідера, кожен потенційно або за замовчуванням є Іншим, проте повністю підкореним – без можливости доступитися до володаря. Дуальність керувати / бути керованим у суспільствах із активним залученням громадян іде в обмін на чіткі, визначені зіткнення ідентичностей на вулицях та в установах республіки.

У прощальному зверненні до нації 10 січня 2017 року, по восьми роках служіння 44-м президентом Сполучених Штатів, Барак Обама підкреслив низку загроз для американської демократії. Головними з-поміж них було названо державу расових взаємин і дискримінацію – загрозу, «стару, як і сама нація».

Фінальна промова Обами була прощанням зі слоґанами його ж кампанії – надія та зміна. Його риторика переспрямовувала ксенофобію на внутрішнього автсайдера – Іншого, що існує в кожному Громадянині. Раса постала як щось більше, ніж демаркаційні кордони (хай то фізичні стіни чи мови), власне, як досвід, народжений із численних точок перетинів у суспільному договорі. І якщо претензії на «пострасову» Америку в передвиборчій кампанії Обами й були надто оптимістичними, настала сприятлива мить, щоб нагадати: широкі політичні зміни можуть початися лише зі спроб побачити себе в Іншому. Як і часто в національному мітотворенні, Громадянин залишається алегорією свободи та поступу, які в американському контексті коріняться в імміґрації та революції.

Зміни в тому, що цього стосується, мають чимало векторів.

У зверненні Обама заявив:

Нам слід бути уважними і дослухатися, щоб було розуміння, особливо серед білих, що рух за громадянські права не покінчив із наслідками рабства та сеґреґаційними законами Джима Кроу, тож коли міноритарні групи висловлюють невдоволення, то вони не просто вправляються в політкоректності; коли вони починають мирні протести, то не вимагають особливого ставлення, а виборюють рівне ставлення, яке обіцяли наші засновники.

Як і міт Януса в античній Греції, уявлення про два протилежні начала (у випадку Америки – між чорними і білими) є взаємовигідним. Значно ширша та нюансованіша історія лежить в основі індивідуальних і колективних досвідів нації, класу та громадянських прав, які не є ані суто білими, ані суто чорними, а саме множинними та міжнаціональними. І хоч якою принциповою загрозою для демократії в Америці і надалі є расові взаємини, існує й інший – майбутній – шар, який ця загроза становить для індивідів та інституцій у глобальному вимірі. Він здається особливо загрозливим через поширення «фейкових новин» і появу «альтернативних фактів». Зростання ролі штучного інтелекту, віртуальних валют і соціяльних медій як головних засобів людської взаємодії, поширення сум’яття й поділу між групами та через еліти, що мають доступ до великих обсягів капіталу, роблять проблему гегемонії ще нагальнішою.

***

Форум «Критики» присвячено перекладові та поширенню глобальної термінології для обговорення конфліктів на основі ідентичности й постколоніялізму. Нашою головною метою є започаткування дискусії довкола уявлень про індивідуальні та колективні досвіди як в Україні та Північній Америці, так і між ними. Нині особливо важливий час, щоб розширити наш науковий діялог у цих сферах, з огляду на швидкий потік новинних медія-образів, пов’язаних із демонтуванням пам’ятників і злочинами на ґрунті ненависти, які відбуваються в США, а також масовим транслюванням цих подій по всьому світу.

Сучасні події, які містять расове насильство (тілесне, структурне та символічне), можуть правити за точки відліку для осмислення раси, які радше вчитимуть і прояснюватимуть, аніж змушуватимуть і ділитимуть. Ми сподіваємося через діялог унаочнити індивідуальну і колективну боротьбу за гідність. Для низки науковців України поняття насильства та упередження нерідко відсилають до давніших політичних переслідувань, зіпертих на етнічну, культурну, релігійну чи мовну ідентичності, які вплинули на нинішні суспільну пам’ять і політику. Як совєтське минуле й напруга у взаєминах США та Росії сьогодні впливають на розуміння раси та гегемонії і глобально, і в Україні зокрема?

Що є географічним підґрунтям ідей постколоніялізму та їхніх конкурентних суспільних рухів? Опонентами? Офіційними запереченнями, звинуваченнями чи заявами про відповідальність? Якими є точки згоди / незгоди між авторами, науковцями та активістами в Північній Америці, а також у постсовєтському та незахідному контекстах? Хто тут є вразливим? Кому дали право голосу? Чи змінюється сценарій? Запрошуємо вас розглянути ці запитання разом із нами.

Редактори форуму

Джесіка Зихович
Олег Коцюба
Ґрейс Магоні

• 1.Український переклад Олександра Кислюка (Арістотель, Політика, Київ, 2000).