Відкрите звернення до громадянського суспільства

6 березня 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
1218 переглядів

Відкрите звернення до громадянського суспільства

(Версия на русском языке ниже)
 

За революцією завжди йде інтервенція. Інтервенція породжує єднання нації. Наступним кроком стає диктатура. Патріотична, для мобілізації усіх сил на захист завоювань революції. Потім виявляється, що інтервенція закінчилася, а диктатура залишилася. Адже у нас ще стільки ворогів, зовнішніх і внутрішніх. Далі як пощастить. Диктатура може залишитися на десятиріччя, як у СРСР, або може бути невдовзі скинута внаслідок перевороту, як у Франції. Але навіть за декілька років диктатура встигне спочатку покарати ворогів, потім стратити тих, хто її робив, і зрештою дістатися усіх інших. Без розбору. А у спадок залишити понівечене суспільство, тотальну зневіру та моральну деградацію. Саме те, що ми отримали менш ніж чверть сторіччя тому.

Щоб протистояти небезпеці, слід чітко усвідомлювати, у чому вона полягає. Чого хоче зовнішній ворог та внутрішній «рятівник»?

1. Путін не збирається окупувати Україну. Він дійсно вірить у «Руський мир» і тому чекатиме на нову Переяславську раду. Мовляв, не сталося із Януковичем, вийде із кимось іншим.

2. Для цього Україну потрібно зберегти поза межами Західного світу. У першу чергу – НАТО. Тому Путін не буде доєднувати Крим. Путіну не потрібен Крим у складі Росії. Йому також не потрібен дійсно незалежний Крим. Потрібна «сіра зона» у складі України, але непідконтрольна Києву. З такою гирею на ногах до НАТО не візьмуть. До Євросоюзу, напевно, також.

3. У Західному світі регіони не утримують силою у складі держави. Так поводяться Китай чи Росія, але не Канада чи Велика Британія. Тому, навіть після завершення російської окупації, ми не маємо перетворити Крим на власну Чечню. Але на місцевому референдумі питання має бути поставлено відверто: «Чи бажаєте ви, щоб Крим став незалежною суверенною державою?»

4. Путіну також треба не допустити в Україні реальних реформ. Адже Європа – це не зовнішні союзи, це – інша цивілізація. Європа – це відповідальність громадян за свою долю і відповідальність держави перед громадянами. Європа – це справедливі суди і податки, це громадянське суспільство і місцеве самоврядування.

5. Людей, незвичних до реальної демократії, дуже просто ошукати. Ось звичний набір демагогії «широкого народовладдя»: «Майдан має залишитися назавжди», «усі питання слід вирішувати на референдумі», «головне – це закон про відкликання депутатів, міністрів, президентів».

6. Майдан не може стояти довіку. Бо Майдан це не самооборона, барикади та намети. Майдан – це сотні тисяч людей, які щотижня виходять на віче. Якщо вони не вийдуть, Майдан закінчиться. У цьому немає нічого страшного, адже за потреби вони повернуться. Так вже було і, напевно, ще буде.

7. Референдум – улюблений засіб диктаторів. Як відомо, Гітлер дуже полюбляв плебісцити, адже на них головне – «правильно» сформулювати запитання.

8. Реально відкликати депутата неможливо, що б не було написано у законі. Та й непотрібно. Краще просто його не переобирати. І робити це частіше. До Верховної ради – раз на чотири роки, до решти – на два.

9. Народовладдя – це не призначені Майданом міністри. Народовладдя – це система, за якої «батю нації» ніколи не змінить «мати вітчизни». За якою олігархи не стають губернаторами, а просто чесно платять податки. За якою злочинці потрапляють до в’язниць, а не перетворюються на «захисників революції». Це позбавлення центрального уряду максимуму повноважень, законодавчо закріплений контроль громадських організацій за діяльністю усіх державних установ, заміна системи соціального підкупу громадською солідарністю.

Протягом останніх трьох місяців українці вкотре довели, що незламність духу сильніша за зброю. Сьогодні наші вояки знов підтверджують це перед обличчям окупанта. І щоб не зрадити їх подвиг і пам’ять «Небесної сотні», ми маємо усвідомити, що бути окупованими Росією – не найстрашніше. Найстрашніше – самим перетворитися на «Росію».
 

Віталій Нахманович, історик

____________________________________________________________

Открытое обращение к гражданскому обществу

За революцией всегда следует интервенция. Интервенция порождает единство нации. Следующим шагом становится диктатура. Патриотическая, для мобилизации всех сил на защиту завоеваний революции. Потом оказывается, что интервенция закончилась, а диктатура осталась. Ведь у нас еще столько врагов, внешних и внутренних. Дальше как повезет. Диктатура может остаться на десятилетия, как в СССР, или может быть вскоре свергнута в результате переворота, как во Франции. Но даже за несколько лет диктатура успеет сначала покарать врагов, потом казнить тех, кто ее создавал, и наконец добраться до всех остальных. Без разбора. А в наследство оставить изуродованное общество, тотальное разочарование и моральную деградацию. Именно то, что мы получили менее четверти века тому назад.

Чтобы противостоять опасности, следует четко осознавать, в чем она состоит. Чего хочет внешний враг и внутренний «спаситель»?

1. Путин не собирается оккупировать Украину. Он действительно верит в «Русский мир» и поэтому будет ждать новой Переяславской рады. Дескать, не вышло с Януковичем, получится с кем-нибудь другим.

2. Для этого Украину нужно сохранить за пределами Западного мира. В первую очередь – НАТО. Поэтому Путин не будет присоединять Крым. Путину не нужен Крым в составе России. Ему также не нужен действительно независимый Крым. Нужна «серая зона» в составе Украины, но неподконтрольная Киеву. С такой гирей на ногах в НАТО не возьмут. В Евросоюз, вероятно, тоже.

3. В Западном мире регионы не удерживают силой в составе государства. Так ведут себя Китай или Россия, но не Канада или Великобритания. Поэтому, даже после завершения российской оккупации, мы не должны превратить Крым в собственную Чечню. Но на местном референдуме вопрос должен быть поставлен откровенно: «Хотите ли вы, чтобы Крым стал независимым суверенным государством?»

4. Путину также нужно не допустить в Украине реальных реформ. Ведь Европа – это не внешние союзы, это – другая цивилизация. Европа – это ответственность граждан за свою судьбу и ответственность государства перед гражданами. Европа – это справедливые суды и налоги, это гражданское общество и местное самоуправление.

5. Людей, непривычных к реальной демократии, очень просто ввести в заблуждение. Вот привычный набор демагогии «широкого народовластия»: «Майдан должен остаться навсегда», «все вопросы нужно решать на референдуме», «главное – это закон про отзыв депутатов, министров, президентов».

6. Майдан не может стоять вечно. Потому что Майдан это не самооборона, баррикады и палатки. Майдан – это сотни тысяч людей, которые каждую неделю выходят на вече. Если они не выйдут, Майдан закончится. В этом нет ничего страшного, ведь при необходимости они вернутся. Так уже было и, наверное, еще будет.

7. Референдум – любимое орудие диктаторов. Как известно, Гитлер очень любил плебисциты, ведь главное на них – «правильно» сформулировать вопрос.

8. Реально отозвать депутата невозможно, что бы ни было написано в законе. Да и не нужно. Лучше просто его не переизбирать. И делать это почаще. В Верховную раду – раз в четыре года, в остальные – в два.

9. Народовластие – это не назначенные Майданом министры. Народовластие – это система, при которой «батю нации» никогда не сменит «мать отечества». При которой олигархи не становятся губернаторами, а просто честно платят налоги. При которой преступники попадают в тюрьмы, а не превращаются в «защитников революции». Это лишение центрального правительства максимума полномочий, законодательно закрепленный контроль общественных организаций за деятельностью всех государственных органов, замена системы социального подкупа общественной солидарностью.

За последние три месяца украинцы вновь доказали, что твердость духа сильнее оружия. Сегодня наши солдаты подтверждают это перед лицом оккупанта. И чтобы не предать их подвиг и память «Небесной сотни», мы должны осознать, что быть оккупированными Россией – не самое страшное. Самое страшное – самим превратиться в «Россию».

Виталий Нахманович, историк

 

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.